Курсова робота “Вплив батьків на самооцінку підлітків”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОБЛЕМИ СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ ПІДЛІТКІВ

1.1. Дослідження проблеми сімейного виховання

1.2. Види самооцінки

1.3. Роль батьківського виховання у розвитку самооцінки

РОЗДІЛ ІІ. ДОСЛІДЖЕННЯ ВИХОВАННЯ ПІДЛІТКІВ ТА ЇХ САМООЦІНКИ

2.1. Діагностика особливостей сімейного виховання підлітків

2.2. Експериментальне дослідження впливу стилю сімейного виховання на становлення особистості підлітків

2.3. Модель взаємодії сім’ї та школи у становленні особистості підлітків

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність дослідження. Підлітковий вік – важливий період становлення особистості. Спілкування з дорослими в підлітковому віці – безумовна проблема, яка складніша, ніж ми можемо собі уявити. Саме в цей час формування особистості відбувається більш яскраво і бурхливо.

У підлітковому віці дуже важливо розвивати самосвідомість у підлітковому віці. Тобто розвиток почуття дорослості, самоствердження, самоповаги і позитивної самооцінки. Проблема в тому, що більшість батьків не розуміють і не підтримують підлітка в цей період. Батьки не розуміють, що їх діти мають право стати дорослими і жити так само, як вони. Це глобальна проблема, коли підлітки підуть на кожне порушення, щоб довести, що вони все ще мають право, в першу чергу перед собою і своїми батьками, перед усім світом, на самоствердження і самовизначення, існувати в цьому світі. І це не завжди позитивні ознаки такої поведінки. У сім’ї, де живуть підлітки, постійно відбуваються сварки. У підлітка виникають проблеми з вчителями і однолітками.

Також для підлітка в цей період важливим стає формування його самооцінки. Як компонент самосвідомості, самооцінка включає в себе знання про себе, оцінку своїх характеристик, здібностей, моральних якостей і поведінки. Незважаючи на численні дослідження дитячої самооцінки, її можна вважати новоутворенням у підлітковому віці. Самооцінка – це є досить пізнішим новоутворення, початок її фактичної дії часто датується лише підлітковим періодом.

Особливості самооцінки дітей у цьому віці можна відзначити за їх положенням, нестабільністю, залежністю від зовнішніх впливів у ранньому підлітковому віці. Найкраща стабільність, різноманітність різних сфер життя у старших підлітків. Самооцінка формується в процесі виховання з дитинства. Тому батьки несуть велику відповідальність за формування у дітей правильної самооцінки.

Однак через помилки виховання, свою необізнаність, деякі батьки, які нав’язують своїм дітям бачення світу, не визнають своїх дітей такими, якими вони є, і тим самим перешкоджають формуванню у своїх дітей належної самооцінки. Таке ставлення дорослого до підлітка викликає у нього девіантну поведінку, яка завдає шкоди не тільки дитині, а й оточуючим.

Проте більшість підлітків відчувають потребу в більш надійному спілкуванні з дорослими. Не з усіма, а тільки з тими, кого поважають. Це можуть бути знайомі батьків, вчителів, інших членів сім’ї або просто дорослі.

Основні теоретичні, методологічні та наукові напрями проблеми виховання дитини в сім’ї відображені у працях багатьох класиків педагогіки та психології, зокрема Л. Виготського, Я. Коменського, Г. Костюка, П. Лесгафта, Д. Локка, А. Макаренка, І. Песталоцці, М. Пирогова, В. Сухомлинського, К. Ушинського, С. Шацького та інших. За останнє десятиліття відбулося значне збільшення числа значущих досліджень з проблеми переходу від дитинства до дорослого життя (М .Боришевський, В. Конел, Н. Максимова, Т. Мальковська, Т. Снєгирьова, М. Удовенко, О. Василенко, М. Ярошко та ін.).

Мета дослідження – теоретично продемонструвати і експериментально перевірити моделі сімейної взаємодії у формуванні самооцінки в підлітковому віці.

Для досягнення цієї мети та доведення гіпотези ставилися завдання дослідження:

1. дослідити проблему сімейного виховання підлітків в історичному та психолого-педагогічному контекстах;
2. розкрити сутність основних понять дослідження «сім’я», «сімейне виховання», «стилі виховання»;
3. обґрунтувати теоретичні засади, зміст, форми і методи сімейного виховання підлітків;
4. дослідити вплив стилів батьківського виховання на становлення особистості учнів підліткового віку.

Об’єктом дослідження є процес сімейного виховання.

Предметом дослідження – зміст, форми та методи сімейного виховання, їх вплив на становлення самооцінки підлітка в підлітковому віці.

Гіпотеза дослідження: в тому, що самооцінка впливає на особистісні якості в підлітковому віці.

Методи дослідження. Для вирішення цього завдання було використано ряд теоретичних та експериментальних методів: теоретичний аналіз, порівняння, систематизація та узагальнення наукових джерел інформації з питань дослідження; індивідуальні бесіди з учителями, батьками, учнями, анкети, тести, прямі та непрямі спостереження, аналіз результатів творчої діяльності учня, підтвердження та формування експериментів, статистичні методи обробки експериментальних даних.

База дослідження. Дослідження впливу стилю сімейного виховання на розвиток особистості підлітка проводилося протягом І семестру 2017-2018 н.р. серед учнів 5-7 класів (24 учня 5-Б класу, 24 учні 6-А класу та 26 учнів 7-А класу) на базі Київської гуманітарної гімназії № 6.

Структура та обсяг роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, що нараховує 18 найменування та 4 додатків. Робота викладена на 30 сторінках друкованого тексту, вміщує 1 таблицю та 4 рисунки.

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОБЛЕМИ СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ ПІДЛІТКІВ

 1.1 Дослідження проблеми сімейного виховання

 

Сім’я – це соціальна група, яка складається з чоловіка та жінки, котрі перебувають у шлюбі, їх дітей та інших осіб, поєднаних родинними зв’язками з подружжям, кровних родичів, що здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей. Сім’я – це модель розвитку певного періоду суспільства, що відображає його економічні, моральні та духовні протиріччя. Сучасні економічні та демографічні проблеми, культурні кризи, поглиблення їх потрясінь впливають на життя сучасних сімей [1, с. 224].

Сімейне виховання в широкому сенсі є однією з найдавніших примітивних форм соціалізації та виховання дітей, яка органічно поєднує в собі вплив культури, традицій, звичаїв, поглядів людей, умов життя сім’ї, взаємодії батьків і дітей. У процесі відбувається повноцінний розвиток та формування їх індивідуальності. Сімейне виховання у вузькому сенсі передбачає взаємодію батьків і дітей, засновану на сімейній близькості, любові, турботі, повазі та захисті, що допомагає створити оптимальні умови для задоволення потреб повноцінного розвитку та саморозвитку особистості дитини. Я. А. Коменський був одним з перших педагогів, які детально пропрацювали питання родинного виховання. 

«Школа, педагоги і проповідники можуть тільки розвивати і направляти виховання дітей у правильному напрямку, але основні духовні орієнтири та вчення особистості все ще народжуються в сім’ї» [3]. Педагог К. Д. розумів виховання в сім’ї як цілеспрямований процес формування «людини в людині».

На його думку, суть сімейного виховання полягає не в кодексі поведінки, а в створенні внутрішнього напрямку людини. Вчителі, першим і головним завданням сімейного виховання, вважали підготовку людини до життя. [4] На думку М. Пирогова, найбільше право батьків – повністю і всебічно розвивати все те хороше, що закладено в дитині від природи, не порушуючи характеру дитини. Людину легко засліпити її чеснотами, тому необхідно розвивати в дитині самосвідомість, щоб з дитинства пробудити в ній совість.

Тому, на думку вчених, головне – це позиція щодо виховання дітей у сім’ї. Необхідно зберігати єдність думок, слів і дій, не відхилятися від загального внутрішнього шляху [5]. Ідея зміцнення української сім’ї, виховання дітей на основі принципів рівності прав і обов’язків батьків і дітей, єдності сім’ї та школи, наступності та спадковості поколінь лежить в основі сімейної педагогіки А. С. Макаренка [6, с.37-44].

За словами педагога, нинішні батьки у вихованні дітей виховують історію країни, а, отже, і історію світу. Педагог зазначав: «Не думайте, що ви виховуєте дитину тільки тоді, коли ви з нею розмовляєте, або навчаєте її, або караєте її. Ви виховуєте її кожної миті вашого життя, навіть тоді, коли вас нема вдома» [7, с. 226].

Концепція сімейного виховання відображена в роботі чудового педагога В. О. Сухомлинського «Батьківська педагогіка». Він був переконаний, що успіху у вихованні покоління можна досягти тільки спільними зусиллями сім’ї та школи. «Усі шкільні проблеми стоять і перед сім’єю, усі труднощі, які виникають у складному процесі шкільного виховання, сягають своїм корінням у сім’ю» [8, с.264].         

В. О. Сухомлинський стверджував, що зміцнення сім’ї, поліпшення виховання в сім’ї – одна з найважливіших соціальних проблем, від розв’язання якої залежить майбутнє нашого суспільства, моральний вигляд молоді. Український психолог М. Боришевський зазначає, що «виховання дитини – це важка, найбільш працемістка сфера людської діяльності, успіх якої зумовлюється безліччю чинників різноманітного походження» [9].

Найбільш важливим з них вчений вважає такі: певні стосунки в сім’ї, відповідний стиль спільного життя всіх її членів, відносини між батьками; стосунки між батьками і представниками найстаршого покоління – дідусем і бабусею; ставлення дорослих до дітей. Сім’я особливо важлива у формуванні системи цінностей, в якій дитина входить в систему соціальних зв’язків. І. С. Кон вважав, що не існує соціального або психологічного аспекту поведінки підлітків, який не залежав би від сімейного статусу [10, с. 43]. Таким чином, виховання в сім’ї визначається як система впливу батьківських поведінкових стереотипів на зростаючий характер, практикована в спілкуванні з нею, є фактором, що впливає на формування самооцінки у підлітків.

 

1.2 Види самооцінки

 

Переживання різних емоцій, що супроводжують процес самосвідомості, формує ставлення людини до самої себе. Знання про себе в поєднанні з певним ставленням до себе становить самооцінку особистості.

Самооцінка – це оцінка свого характеру, своїх здібностей, якостей і місця серед інших людей. Самооцінка, яка відноситься до ядра особистості, є важливим регулятором її поведінки. Від самооцінки залежать відносини з оточуючими, його критичне мислення, вимогливість до себе, ставлення до успіху і невдач. Самооцінка впливає на ефективність діяльності людини і подальший розвиток її особистості. Самооцінка – це свого роду когнітивна схема, яка узагальнює минулий особистий досвід і організовує нову інформацію про цей аспект «Я». Разом з тим самооцінка являє собою певний рівень вимог, особливо коли мова йде про здібності і можливості особистості.

І це залежить від багатьох умов. Хлопчик, який хвалиться своїм однолітками, може набагато більш скупо оцінювати себе в розмові з учителем. Самооцінка – це засіб самовираження, який створює більш приємне враження про себе.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!