Курсова робота “Законність та правопорядок”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОНЯТТЬ, ПРИНЦИПІВ ТА ОСНОВНИХ РИС ЗАКОННОСТІ  

1.1. Аналіз поняття законності 

1.2. Основні принципи законності 

1.3. Характеристика вимог законності та їх гарантій 

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ ДЕРЖАВИ У ПІДТРИМАННІ ЗАКОННОСТІ ТА ПРАВОПОРЯДКУ В СУСПІЛЬСТВІ 

2.1. Головні аспекти правопорядку та їх функцій 

2.2. Поняття державної дисципліни 

2.3. Зміцнення законності і правопорядку як загальнодержавна проблема 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Метою написання цієї роботи є прагнення вдосконалити законодавство, пов’язане з питаннями законності та правопорядку в Україні, а також провести більш глибоке вивчення понять законності та правопорядку. Ми можемо багато говорити про законність і правопорядок, тому що це поняття, з яким ми стикаємося майже кожен день, пов’язане з певними соціальними, фінансовими, економічними або юридичними відносинами. Щоб прояснити основні поняття цієї теми, необхідно спочатку уточнити об’єкт і мету данного дослідження, а також сформулювати основні методи. Причина вибору теми полягає в загальній теоретичній і практичній значущості посилення проблеми законності і правопорядку на даному етапі. Проблема законності і правопорядку було і залишається одним з пріоритетних у загальній теорії права та держави. Формування української правової держави значно активізувало наукові дослідження в цьому напрямку, особливо в галузі гарантій законності.

Зрештою, належне застосування ефективних законів є гарантією хорошого суспільного життя, гарантією нормального функціонування всього державного організму і фактором прогресу в соціально-економічних перетвореннях. Нарешті, це гарантія забезпечення і захисту прав і свобод людини, які закріплені в Конституції України на рівні високих міжнародних стандартів. Тому закон і порядок, як державно-правове явище, допомагають стабілізувати і підтримувати баланс між громадянським суспільством і державними інтересами. Його протилежність – сваволя та беззаконня. Правовий порядок кожного товариства розкривається через його характеристики, принципи, функції, зміст, форми і структури.

Метою даного дослідження є проведення теоретико-правового і науково-прикладного аналізу суспільного стану існуючої системи правового державного регулювання у сфері дотримання законності, зокрема встановлення правопорядку в державі, а також подальшого розвитку та удосконалення національного законодавства в досліджуваній сфері.

Реалізація мети курсової роботи здійснюється за рахунок вирішення таких завдань:

1. розкрити поняття законності та правопорядку та їх значення;
2. охарактеризувати проблему зміцнення законності і правопорядку;
3. дослідити співвідношення законності і правопорядку.

Методи дослідження. Методологічну основу даної роботи складають загальновизнані методи наукового пізнання, в першу чергу – формально-логічний, нормативний, порівняльно-правовий, системно-структурний.

Предмет дослідження: Особливості законності та правопорядку

Об’єкт дослідження: З позиції теорії держави і права виступає комплекс суспільних відносин, які виникають у сфері дотримання законності та правопорядку в суспільстві, а також той державний вплив (примус), який застосовується в разі недотримання чи порушення встановлених норм, правил поведінки.

Структура курсової роботи. Курсова роботв складається із вступу, двох розділів,  висновків та списку використаних джерел (12 найменувань). Загальний обсяг роботи становить 26 сторінок.

 

 РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОНЯТТЬ, ПРИНЦИПІВ ТА ОСНОВНИХ РИС ЗАКОННОСТІ

1.1. Аналіз поняття законності

 

Законність – це комплексне (принцип, метод, режим) соціально-правове явище, що характеризує організацію та функціонування суспільства і держави на правових засадах. Термін «законність» походить від терміна «закон». Як комплексне поняття, воно охоплює всі аспекти правового життя – від ролі закону у створенні права до реалізації правових норм у юридичній практиці.

Законність відображає правову природу організації соціального і політичного життя, а також органічний зв’язок між законом і владою, правом і державою, правом і суспільством. Вимоги законності також поширюються на вищестоящі державні органи влади, інші державні установи, які прийняли статути в межах своєї компетенції (в сфері правотворчості), безпосередніх виконавців закону – посадових осіб, а також громадських організацій, комерційних компаній і громадян (у сфері правореалізації).

Законність характеризується поєднанням двох ознак:

• зовнішньої (формальної) – обов’язком є дотримання законів і підзаконних правових актів державними органами, посадовими особами, громадянами і різними об’єднаннями:
• внутрішньої (сутнісної) – наявністю науково обґрунтованих і відповідних праву законів; якістю законів.

Необхідно не тільки дотримуватися закону, а й створювати справедливі, тобто правові, закони. Правові закони повинні бути нормативною основою законності. Законність – це не є самоціллю. Це не страта заради страти, її мета – дотримування законів в ім’я торжества свободи, справедливості.

Законність – це прогресивне явище, спрямоване на сприяння суспільному прогресу. Історично склалося так, що багато громадян дотримувалися закону і порушували його, а «суворе дотримання» насправді є «серйозними порушеннями» (такими, як масові репресії за часів культу особи Сталіна в СРСР). У цьому випадку закон не відповідає праву і не відповідає потребам суспільного прогресу. Для того щоб у країні була «правозаконність», чинні закони, головним чином Конституція, повинні повною мірою відображати правові принципи і загальнолюдські цінності. У сфері правотворчості це проявляється як забезпечення прийняття законів, що відповідає праву Конституції [1].

Законність – це багатогранне явище, яке може бути використано як принцип, метод та режим. Законність – це принцип діяльності державних установ, громадських організацій, комерційних компаній, посадових осіб і громадян. Принцип законності застосовний тільки до демократичних країн, оскільки він протилежний свавіллю і беззаконню. Він передбачає, що всі державні інститути пов’язані з правовими нормами, діями, що вживаються в їх рамках і в ім’я їх реалізації. Водночас, з точки зору державної діяльності, законність – це певний спосіб для держави управління суспільством, тобто воно здійснюється виключно правовими засобами.

Як метод державного управління суспільством законність означає, що:

1) органи держави та посадові особи при здійсненні своєї діяльності, формулюють і приймають рішення, то вони повинні ґрунтуватися на принципах і вимогах законності;

2) при організації реалізації прийнятих рішень вони не виходять за межі своєї компетенції;

3) при здійсненні контролю і нагляду за законністю дій учасників суспільних відносин дотримуватися юридичних процедур і використовувати законні засоби і методи.

Метод законності є основою для застосування інших державних методів управління: організації, примусу, освіти, контролю і т. д. Це передбачає високий рівень правової культури, а також є засобом підвищення рівня загальної та правової культури.

Законність – це також система діючого права, стан (атмосфера), в якому суспільні відносини підпорядковуються закону і підзаконним нормативним правовим актам, а вони, в свою чергу, покликані відображати принципи свободи і справедливості, передбачені законом. Режим законності є невід’ємним елементом демократії, тому що без законності демократія перетвориться на охлократію – владу юрби. Якщо не буде законності як системи суспільно-політичного життя, суспільство впаде в анархію і хаос, коли людина вразлива перед неконтрольованою поведінкою державної влади і не захищена її свавіллям. Без законності немає демократії, а без демократії неможливо гарантувати законність. Законність та демократія є факторами побудови правової держави [8, ст. 204-205].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!