“Освіта в галузі туризму: Національний та закордонний досвід”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

Розділ 1. Теоретичні аспекти освіти в галузі туризму

1.1 Сутність і характеристика освіти в галузі туризму: національний та закордонний досвід

1.2. Методика визначення тенденцій розвитку освіти в туризмі: національний та міжнародний контекст

1.3. Методологія осмислення ролі освіти в розвитку туристичної галузі

Розділ 2.  Практичні аспекти освіти в галузі туризму ТП «Т-Плаза»

2.1. Організаційно-економічна характеристика підприємства «Т-Плаза»

2.2. Оцінка організації освіти ТП «Т-Плаза»

2.3. Аналіз ефективності освітнього досвіду ТП «Т-Плаза»

Розділ 3. Методи вдосконалення освіти в галузі туризму

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Сучасний розвиток світової спільноти виявив нові стратегічні та тактичні завдання, які стоять перед усіма сферами його діяльності в період глобальних змін. Зміни у всіх сферах життя стали об’єктивним наслідком нових політичних, соціально-економічних та освітніх завдань. У зв’язку з цим змінюється характер професійної діяльності, його структура, зміст, принципи, технічна база і організаційні форми, а також структура, умови та вимоги до підготовки фахівців сфери туризму.

Сфера туризму доволі активно розвивається протягом останніх десятиліть, і саме тому виникає нагальна потреба в наявності висококласних спеціалістів, здатних вивести цю галузь на передові позиції у всьому цивілізованому світі.

У розвинених країнах система підготовки фахівців туристичної галузі вже давно вийшла на новий рівень, але, на жаль, в Україні стандарти підготовки фахівців туристичної галузі досі не змінилися. Незважаючи на великий потенціал для розвитку туризму в нашій країні, підготовці фахівців, здатних вивести туристичну галузь України на якісно новий рівень, приділяється недостатньо уваги. Ефективність та якість туристичної галузі може бути гарантована лише за умови цілеспрямованої роботи над якістю та ефективністю туристичної освіти.

Туристична освіта вимагає глибини та широкомасштабності, взаємодії різних її компонентів на дидактичному рівні – цього вимагає сучасний стан розвитку глобалізації у всіх сферах людської діяльності, і в тому числі вплив глобалізації на туристичну сферу.

Саме тому, актуальність даної роботи  полягає в потребі дослідження сучасних досягнень і проблем професійної освіти у системі підготовки фахівців сфери туризму, проблем стандартизації професійної освіти, а також аналіз наявного стану системи підготовки фахівців туристичної галузі та розгляд тенденцій в розвитку професійної моделі фахівців туристичної галузі в розвинених країнах світу і в Україні.

Питанням вивчення особливостей освіти в туристичній галузі присвячено праці багатьох науковців. Теоретичні засади педагогіки туризму були предметом досліджень таких учених, як: М. Зайцева [9],
Л. Кнодель [17], А. Лукянець [21], О. Самохвал [34; 35], Н. Степанець [38],
В. Федорченко [45-47] та інші. Міжнародний досвід освіти в туристичній галузі детально досліджували: Н. Закордонець [11], В. Захарченко [12],
Л. Польова [29], І. Сандовенко [33], Л. Чорна [52].

Об’єктом дослідження є процес розвитку освіти в туристичній галузі.

Предметом дослідження є ТП «Т-Плаза» як конкретний об’єкт, на якому вивчаються теоретичні та практичні аспекти розвитку освіти в туристичній галузі.

Метою даної дипломної роботи є проведення поглибленого аналізу теоретичних та практичних аспектів розвитку освіти в туристичній галузі на прикладі ТП «Т-Плаза».

На основі визначеної мети були поставлені такі завдання:

1. розглянути сутнісну характеристику освіти в галузі туризму (національний та закордонний досвід);
2. з’ясувати тенденції розвитку освіти у туризмі: національний та міжнародний контекст;
3. визначити роль освіти у розвитку туристичної галузі;
4. надати організаційно-економічну характеристику підприємства ТП «Т-Плаза»;
5. провести оцінку організації освіти у ТП «Т-Плаза»;
6. проаналізувати ефективність освітнього досвіду ТП «Т-Плаза»;
7. запропонувати методи вдосконалення освіти в галузі туризму.

Методи дослідження. Для досягнення мети та реалізації завдань дослідження використовувався комплекс методів: системного підходу, експертних оцінок, моделювання, методу оцінки достовірності якісних та кількісних статистичних показників, на основі принципів та методів стратегічного управління та інформаційних технологій, спрямованих на підвищення їх конкурентоспроможності та ефективності функціонування в умовах ринкового середовища, що змінюється.

У роботі використано наукові положення щодо організації та розвитку систем підготовки кадрів, здійснення інноваційних проектів в освітній діяльності в цілому, методи дослідження систем управління, а також загальнонаукові методи пізнання: діалектичний, абстрактно-логічний, статистичний, функціональний, методи системного аналізу та синтезу, еволюційний, історичний.

Наукова новизна дипломної роботи полягає у вперше проведеному комплексному аналізі теоретичних та практичних аспектів розвитку освіти в туристичній галузі, зосередженому на конкретному об’єкті – ТП «Т-Плаза», що сприятиме виявленню нових перспектив та розробці інноваційних стратегій у сфері туризму.

Теоретичне значення полягає в систематизації та узагальненні знань щодо ролі освіти у туристичній галузі, що дозволить розробити більш ефективні стратегії розвитку цієї сфери.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що отримані результати можуть мати прикладне значення для українських освітніх структур, можуть бути використані для розвитку сучасної освіти в Україні та підготовки фахівців туристичної галузі, що матимуть достатню кількість знань та навичок, для того, щоб розвивати туристичну галузь в Україні.

Структура дослідження. Дипломна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що нараховує 54 найменувань та додатків. Загальний обсяг роботи – 60 сторінок.

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОСВІТИ В ГАЛУЗІ ТУРИЗМУ

1.1. Сутність і характеристика освіти в галузі туризму: національний та закордонний досвід

 

Сьогодні економічний і соціально-культурний потенціал будь-якої країни нерозривно повʼязаний з належним станом індустрії туризму. Важливу роль у цьому виконує держава, яка має бути насамперед зацікавлена як у розвитку туризму як перспективної галузі державного значення, так і створенні професійної туристичної освіти.

Теоретичні засади педагогіки туризму були предметом досліджень таких учених, як Г. Гарбар [4], О. Дербак [7], М. Зайцева [9],
В. Захарченко [12], Л. Кнодель [17], О. Самохвал [34], В. Ткач [41],
В. Федоренко [45; 46] та ін..

За словами Т. Стоян і К. Цишнатій, у сучасних умовах потрібні не просто освічені працівники, а компетентні працівники, які можуть приймати професійні рішення та розв’язувати типові й нетипові проблеми, що гарантує високу якість послуг і задоволеність клієнтів [50, с. 275].

Як зазначає Л. Сакун, педагогіка як наука постійно розвивається та видозмінюється, що спричиняє появу нових її напрямів, таких як педагогіка особистості туриста, педагогіка культури, педагогіка туристичної комунікації, педагогіка історії туризму, педагогіка туризму й педагогіка міжнародного туризму, педагогіка соціального туризму, педагогіка туристичної діяльності.

В. Федорченко визначає педагогіку  туризму як відносно нову галузь педагогіки, предметом якої є процес розвитку особистості вузькоспеціалізованих фахівців туристичної галузі. Представники цього розділу педагогіки розглядають педагогіку туризму як методику виховання нових моделей професіоналів туризму, здатних витримати велику конкуренцію на ринку праці на сучасному етапі розвитку людства [46, с. 24].

М. Скрипник уточнює поняття педагогіки туризму як науки та надає йому ширшого значення, а саме вивчення процесів виховання, освіти й розвитку особистості в контексті гуманітарних і соціальних функцій туризму. На думку цього дослідника, об’єктом педагогіки туризму є «розвиток осіб, які перебувають в інших регіонах з рекреаційною, пізнавальною або професійно-діловою метою (у тому числі з метою навчання та підвищення кваліфікації), а також спеціальне суспільне усвідомлення освіти фахівців сфери туризму» [29, с. 17].

Близькою до цього є думка В. Федорченка, який вважає, що, «враховуючи особливості діяльності у сфері туризму, можна дати специфічне визначення педагогіки як науки про виховання і навчання засобами туризму з метою розвитку туристичної діяльності». Дійсно, відносно особистості туриста педагогіка орієнтована на виховний вплив, а відносно фахівця туризму – на освітній.

Іншими словами, об’єктом вивчення педагогіки туризму є освітня система туристичної освіти як засіб трансформації знань, життєвого досвіду, професійних знань, умінь і навичок нового покоління в туристичній діяльності, а предметом дослідження – педагогічна система туристичної освіти як засіб трансформування новому поколінню професійних знань, умінь, навичок туристичної діяльності [45].

Отже, педагогіку туризму можна визначити як науку про виховання і розвиток особистості засобами туризму в процесі туристичних подорожей, а також як науку про підготовку кваліфікованих кадрів для туристичної сфери, особливо туристичної індустрії.

Глобальні напрями модернізації вищої туристичної освіти, вимоги щодо рівня знань і вмінь фахівців у сфері туризму базуються на провідних концептах, закладених у таких документах, як: Закони України «Про вищу освіту» (2014), «Про туризм» (2015), «Про курорти» (2000), Національна рамка кваліфікацій, Стратегія розвитку туризму та курортів до 2026 року (2019) тощо [7, с. 206].

Так, у Законі України «Про туризм» зазначено: «Туризм – тимчасовий виїзд особи з місця проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці, куди особа від’їжджає. Туризм є одним із пріоритетних напрямів розвитку економіки та культури, який створює умови для туристичної діяльності»
[10, с. 34].

Необхідно відмітити думку В. Ткач, яка констатує, що «туризм як багатоаспектний феномен, який охоплює різні сфери життя людей по всьому світу та характеризується стабільністю і динамічністю, забезпечує вагомий внесок у розвиток людської цивілізації; сприяє формуванню всебічно розвинутої особистості й творчого світосприйняття, що робить його чинником прогресу суспільства» [41, с. 104].

Отже, туризм є одним із найбільш динамічних і перспективних напрямів у сфері послуг, який може стати рушійною силою розвитку України

Особливої уваги для нас заслуговує «Стратегія розвитку туризму та курортів до 2026 року», яку затверджено Міністерством освіти і науки у
2019 р.

Метою цієї стратегії є створення сприятливих умов для активізації розвитку туризму і курортів відповідно до міжнародних стандартів якості та європейських цінностей, прискорення соціально-економічного розвитку регіону та країни в цілому, підвищення якості життя населення, сприяння гармонійному розвитку та інтеграції суспільства і популяризації України у світі, перетворення її на прибуткову та перетворення на міжнародно інтегрований та конкурентоспроможний сектор економіки [21].

Для реалізації мети Стратегії розвитку туризму та курортів в Україні необхідні компетентні, конкурентоздатні фахівці, які повинні мати належний рівень професійної підготовки, високий рівень сформованості загальних та професійних компетентностей, досвід виконання професійних функцій, надійні світоглядні, моральні та політичні орієнтири у всіх сферах його діяльності, зокрема фаховій; здатні розвинути український туризм до висот міжнародного рівня [9, с. 193].

Також важливо відзначити, що в Законі України «Про туризм» є вказівки щодо професійної підготовки фахівців у сфері туризму:

• професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації кадрів у галузі туризму проводяться державними, комунальними та приватними навчальними закладами відповідно до законодавства;
• підготовка окремих категорій фахівців туристичного супроводу (гідів-перекладачів, екскурсоводів, спортивних інструкторів, провідників і т.д.), які не потребують отримання професійно-технічної або вищої освіти, може проводитися юридичними або фізичними особами відповідно до встановленого порядку;
• центральний орган виконавчої влади у сфері туризму бере участь у розробці навчальних планів та програм, професійній підготовці, перепідготовці та підвищенні кваліфікації фахівців у галузі туризму, затверджує перелік посад фахівців туристичного супроводу, встановлює кваліфікаційні вимоги до них та порядок отримання дозволів на здійснення туристичного супроводу [48, с. 37].

Наразі в Україні професійну освіту в туристичному секторі надають середні та вищі навчальні заклади різних форм власності. До таких закладів належать загальноосвітні професійно-технічні навчальні заклади, професійно-технічні училища, ліцеї, гімназії, коледжі, інститути, університети та академії. Загалом, оскільки галузь сьогодні є досить популярною серед абітурієнтів, якомога більше закладів намагаються відкрити відповідні спеціалізації [48, с. 60].

З 29 квітня 2015 року згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 166 «Про перелік напрямів, за якими здійснюється профпідготовка фахівців у ВНЗ за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр» та «магістр»« визнано два напрями підготовки фахівців з туризму: це галузь знань 07 «Управління та адміністрування», в якій затверджено спеціальність 073 «Менеджмент» (42 навчальних заклади різної спеціалізації, у тому числі – «Менеджмент туристичного бізнесу») та галузь знань 24 «Сфера обслуговування», куди перемістилися спеціальності 242 «Туризм» та 241 «Готельно-ресторанна справа» [9, с. 194].

Кожна зі згаданих спеціальностей знайшла своє місце на ринку освітніх послуг. Так, менеджерський напрям зорієнтований на підготовку фахівців для сфери туризму, що планують обіймати посади керівників функціональних підрозділів як підприємств-виробників (заклади ресторанного господарства, готельні комплекси, транспортні перевізники), так і підприємств-посередників у туризмі (турагентів, туроператорів, турбюро) та здійснювати своє кар’єрне зростання за управлінськими сходинами.

А спеціальності «Туризм» і «Готельно-ресторанна справа» базуються на технологічних аспектах усіх рівнів: від виконання суто технічної роботи до частково управлінських функцій в організації [21]. 

 

1.3. Методологія осмислення ролі освіти в розвитку туристичної галузі

 

У сучасному світі туризм є однією з найбільш динамічних галузей. Він став досяжним для більшої кількості людей і приносить значний дохід для багатьох країн. Розвиток туристичної індустрії вимагає від фахівців у галузі туризму науково обґрунтованих підходів і практичного досвіду виконання професійних завдань. У цьому контексті роль освіти в індустрії туризму виступає ключовою та відіграє вирішальну роль в підготовці фахівців з цієї галузі.

Програми професійної освіти з туризму охоплюють широкий спектр предметів, від культурної антропології до менеджменту бізнесу та маркетингу. Вони допомагають студентам зрозуміти специфіку туристичного бізнесу та навчитися ефективно використовувати знання з різних галузей, які є важливими в туризмі, щоб стати ефективними фахівцями [33].

Наприклад, знання культурної антропології є важливим для розуміння та адаптації до різноманітних культурних та етнічних особливостей різних країн, що відіграє критичну роль у забезпеченні задоволення та безпеки туристів. Освіта у цій галузі допомагає студентам розвинути вміння взаємодіяти з людьми з різних культур, релігій та традицій, щоб створити для них комфортне та безпечне середовище.

Питання менеджменту бізнесу та організації також є ключовими в контексті професійної освіти з туризму. Фахівці у галузі туризму повинні мати навички управління ресурсами, фінансами, персоналом та операційною діяльністю, щоб ефективно керувати туристичними підприємствами та проектами [32, с. 425]. Знання процесів управління та стратегічного планування допомагають у забезпеченні успішної діяльності підприємств у сфері туризму та досягненні їхніх цілей.

Маркетинг в туризмі також має свою важливу роль. Фахівці повинні володіти знаннями щодо маркетингових стратегій, реклами, піару та продажу, щоб привертати увагу клієнтів та ринків, ефективно просувати туристичні продукти та послуги, та забезпечувати їхню конкурентоспроможність на міжнародному ринку.

Крім того, освіта з туризму дозволяє не тільки отримувати необхідні знання і навички, але й забезпечує можливість досліджувати інноваційні методи туристичних послуг та культурного туризму.

Одними з найбільш важливих питань для туризму є впровадження різноманітних брендів, культурних рекламних кампаній, маркетингових рішень та програм мотивації для туристів. У сучасних умовах, крім того, туристична індустрія охоплює не тільки місцевий туризм, а й міжнародний. Тому, дуже важливими є знання про міжнародні відносини, мови та міжкультурного діалогу [44, с. 20].

Під час програми професійної освіти в індустрії туризму студенти отримують знання про обсяг та різноманітність туристичних послуг та розваг, які надають туристичні компанії. Саме тому студентам допомагається розвивати навички, що потрібні для роботи з туристичними компаніями, які надають різноманітні туристичні послуги.

Окрім теоретичної освіти, студенти виконують практичні завдання, працюючи з туристичними компаніями, що допомагає їм зрозуміти, як ті компанії працюють, які головні тенденції в індустрії туризму та які вимоги на запит туристів [52, с. 90]. Це також надає їм можливість в практичній роботі застосовувати інноваційні підходи до туристичної індустрії та розробляти нові продукти та послуги, що задовольнять потреби сучасних туристів.

Одним з головних елементів в освіті з туризму є розробка навичок презентації та управління проектами. Ці навички не лише допомагають студентам ефективно комунікувати свої ідеї та результати досліджень, але й розвивають їхню здатність керувати та координувати складні проекти у сфері туризму [46, с. 137]. Зокрема, вміння ефективно презентувати ідеї та стратегії може виявитися вирішальним для отримання підтримки та інвестицій у туристичні проекти.

У світі, де глобалізація все більше зміцнюється, міжкультурна комунікація стає ключовою навичкою для фахівців у галузі туризму. Здатність ефективно взаємодіяти з представниками різних культур, релігій та традицій допомагає забезпечити задоволення та безпеку для туристів під час їхніх подорожей.

Крім того, міжнародна співпраця стає все більш важливою у забезпеченні сталого розвитку туристичної галузі та міжнародного туризму в цілому. Безпека туристів і етика у взаєминах з ними є невід’ємною частиною професійної підготовки в галузі туризму [44, с. 22]. Фахівці повинні бути свідомі ризиків, які можуть виникнути під час подорожей та перебування туристів у різних країнах, та знати методи їх попередження та управління.

 

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ОСВІТИ В ГАЛУЗІ ТУРИЗМУ ТП «Т-ПЛАЗА»

2.1. Організаційно-економічна характеристика підприємства «Т-Плаза»

 

Товариство з обмеженою відповідальністю «Т-Плаза» (надалі – ТОВ «Плаза») являє собою туристичне агентство, засноване 14 квітня 2013 року у формі приватної власності.

Місце розташування підприємства: Україна, місто Київ, Печерський Узвіз, будинок 15, офіс 102 (Додаток А).

Статутний капітал компанії складає 250 000 гривень.

Джерелами формування майна підприємства є:

• грошові і майнові внески засновника;
• доходи, отримані від господарської діяльності, реалізації продукції і послуг;
• доходи від цінних паперів, депозитних внесків і внесків у капітал інших підприємств;
• кредити банків та інших кредитних організацій;
• інші джерела, не заборонені чинним законодавством [42].

Керівник – Аверман Ірина Софія Миколаївна.

Електронна пошта: tplaza@i.ua (Додаток Б).

Телефон:  +380 (44) 362-67-07.

Компанія активно веде сторінки в таких соціальних мережах як Instagram, Fecebook (Додаток В) та Twitter.

Основний вид діяльності ТОВ «Т-Плаза»:

• діяльність туристичних агентств;
• діяльність туристичних операторів;
• надання інших послуг бронювання та пов’язана з цим діяльність.

Основною метою діяльності товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Т-Плаза»:

• отримання прибутку;
• створення високо конкурентного бізнесу з використанням найкращих підходів та методів управління;
• формування ефективної команди та надійного місця роботи для працівників Товариства;
• збільшення ефективності роботи, спрямованої на ріст прибутковості та максимізації ринкової капіталізації Товариства;
• побудова системи взаємовідносин із зовнішнім середовищем, базуючись на принципах відкритості та прозорості [43].

Фірмовий логотип туристичного підприємства зображено на рисунку 2.1.

Діяльність туристичного підприємства регулюється Законом України «Про підприємства», статутом, а також іншими нормативними документами і законодавчими актами. Підприємство є самостійним господарським об’єктом із правами й обов’язками юридичної особи [45, с. 47]. Підприємство має право займатися господарською діяльністю, виходячи з цілей і завдань, укладати угоди та інші акти з самостійними суб’єктами підприємницької діяльності, нести відповідальність стосовно до власних обов’язків.

 

2.2. Оцінка організації освіти ТП «Т-Плаза»

 

Важливим елементом розвитку організаційної структури туристичної агенції «Т-Плаза» є існування добре організованої та злагодженої системи навчання працівників. Зосередження на професійному розвитку працівників сприяє покращенню їхніх навичок та знань, що відображається на результативності їхньої праці [42].

Посилення компетентності персоналу дозволяє агенції ефективніше відповідати на зміни у вимогах клієнтів та ринкові тенденції. Крім того, постійне навчання стимулює розвиток інноваційних підходів та покращення якості наданих послуг.

«Т-Плаза» успішно розробила кілька форматів навчання для свого персоналу, що сприяє їхньому розвитку та покращує загальні рейтинги компанії на ринку туристичних послуг. Розроблені програми включають тренінги, семінари, онлайн-курси, практичні майстер-класи тощо, які допомагають співробітникам підтримувати високий рівень компетентності та відповідати потребам мінливого ринку.

Значною популярністю у освітній діяльності туристичного підприємства користуються різноманітні тренінги з туроперейтингу. Сьогодні тренінги є дієвим, визнаним у світі засобом підготовки працівників сфери туризму. Інтенсивні тренінги дають змогу за короткий час опанувати великий обсяг інформації та закріпити отримані знання й уміння на практиці [40, с. 124].

За напрямом тренінги поділяються на три основні категорії:

• тренінги особистісного зростання; головна їх мета – розкрити потенціал учасників тренінгу, зміцнити впевненість у своїх силах, мотивувати поведінкові стереотипи, націлити на нові досягнення;
• комунікативні тренінги (планування часу, розстановка пріоритетів при вирішенні задач, уміння вести переговори) розвивають індивідуальні ділові якості людини;
• спеціалізовані або професійні тренінги (маркетинг, менеджмент, логістика, мистецтво продаж та інше) сприяють удосконаленню та розвитку професійної діяльності.

Тренінги з туроперейтингу надають співробітникам необхідні знання та навички у сфері планування, організації та виконання туристичних подорожей. Вони охоплюють широкий спектр аспектів, включаючи підбір маршрутів, організацію транспорту, бронювання готелів, взаємодію з клієнтами, а також аспекти культурного та міжнародного менеджменту. Дані тренінги сприяють підвищенню професійного рівня співробітників, їхній компетентності у вирішенні практичних завдань та забезпечують впевненість у власних здібностях при роботі з клієнтами та партнерами.. Наведемо приклад програми освітнього тренінгу, які використовує підприємство «Т-Плаза» у своїй системі навчання персоналу (табл. 2.1).

Таблиця 2.1. Комплексний тренінг з туроперайтингу

Тренінги з туроперейтингу допомагають персоналу компанії «Т-Плаза» вдосконалити свої навички та усвідомити найкращі практики у сфері туризму, що сприяє якості наданих послуг і підвищує задоволеність клієнтів, що сприяє підвищенню конкурентоспроможності підприємства на ринку туристичних послуг [40, с. 125].

Також компанія досить часто проводить зі своїми співробітниками різноманітні освітні семінари, які допомагають підтримувати професійний рівень працівників туристичних фірм, розширюють їхні знання та навички, і в результаті сприяють підвищенню якості обслуговування та конкурентоспроможності підприємства.

 

2.3. Аналіз ефективності освітнього досвіду ТП «Т-Плаза»

 

Аналіз освітньої діяльності ТП  «Т-Плаза» свідчить про те, що туристичне підприємство вкладає значні зусилля у інтелектуальний розвиток своїх співробітників, розглядаючи це як один із ключових чинників, що визначають успішність компанії. Постійне навчання та професійний розвиток персоналу стають основою для досягнення високого рівня ефективності та конкурентоспроможності на ринку.

Співробітники підприємства мають можливість ознайомлюватися з останніми тенденціями та інноваціями у сфері туризму, а також поглиблювати свої знання та навички завдяки різноманітним освітнім програмам та заходам. Це включає участь у тренінгах, семінарах, конференціях, а також доступ до онлайн-курсів та інших форм навчання.

Ця активна освітня діяльність сприяє підвищенню кваліфікації персоналу, розвитку їхніх професійних навичок та зростанню професійного рівня. Відповідно, компанія отримує більш високу якість обслуговування клієнтів, що сприяє збільшенню лояльності клієнтів та позитивно впливає на фінансові результати своєї діяльності [43].

Аналіз фінансової діяльності туристичного підприємства «Т-Плаза» свідчить про те, що компанія має великий оборот, але прибуток не дуже великий, але в цілому це можна назвати прибутковий бізнесом; має фінансову стабільність, тому що в його немає боргів перед банками, працівниками, кредитними установами, замовників та інших підрядників.

Таблиця 2.2. Аналіз результатів господарської діяльності ТОВ «Т-Плаза» за 2021-2022 рр

Згідно з таблицею 2.2, у 2022 році фінансові показники діяльності туристичної фірми «Т-Плаза» виявили покращення в порівнянні з 2021 роком. Наприклад, чистий дохід від реалізації продукції збільшився на 27,55%, що свідчить про успішну реалізацію бізнес-стратегій та здатність компанії привертати більше клієнтів.

Однак варто відзначити, що спостерігалося також зростання собівартості реалізованої продукції на 28,22%, що може бути наслідком збільшення витрат на виробництво, логістику чи інші процеси [42].

Крім того, усі складові витрат в середньому зросли на 22,5%, що свідчить про загальний тренд зростання витрат у компанії. Це може свідчити про певні труднощі у збалансуванні витрат та доходів у компанії. Хоча зростання чистого доходу є позитивним сигналом і свідчить про успішність ділових зусиль, важливо приділяти увагу стратегіям управління витратами та оптимізації процесів, щоб забезпечити стабільний та сталій ріст компанії в майбутньому. Для кращого розуміння фінансових показників розглянемо показники на рис.2.3.

Рис. 2.3. Аналіз результатів господарської діяльності ТОВ «Т-Плаза»

 

Відповідно до рисунку 2.3, підприємство показало зростання обсягів продажу на 261,4 тис. грн, що свідчить про успішну роботу компанії у залученні клієнтів та збільшенні популярності її послуг на ринку. Зростання собівартості туристичних послуг призвело до збільшення валового доходу на 195,7 тис. грн., що може бути наслідком збільшення витрат на виробництво або постачання послуг, що вимагає аналізу та можливих заходів для оптимізації.

Збільшення чистого прибутку компанії на 23,4 тис. грн порівняно з попереднім роком свідчить про успішне управління фінансами та здатність підприємства до забезпечення стійкості та прибутковості в умовах зростаючих витрат та конкуренції, що може бути результатом ефективного контролю за витратами, оптимізації бізнес-процесів, вдосконалення стратегій маркетингу та продажу, а також впровадження інноваційних підходів до управління. Таке покращення свідчить про те, що компанія розвивається і успішно адаптується до змін у своєму оточенні, що сприяє її стійкому розвитку та конкурентоспроможності [43].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!