Реферат “Державне регулювання та управління у науковій та науково технічній діяльності”

ЗМІСТ

 

Вступ

І. Зміст державного регулювання наукової і науково-технічної діяльності

ІІ. Основні засоби регулюючого впливу держави на діяльність суб’єктів господарювання

Висновки

Список використаної літератури

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку суспільства державна політика у сфері регулювання наукової діяльності повинна бути орієнтована на досягнення високого рівня розвитку науки та освіти, оскільки без належного наукового забезпечення, як показує практика, неможливо досягнути ефективних економічних і соціальних перетворень, які б визначали конкурентоспроможність економіки держави.

Наука має стати одним з основних елементів вирішення масштабних завдань модернізації країни, забезпечення обороноздатності і національної безпеки. Реформа наукової сфери передбачає комплекс структурних перетворень системи організації та функціонування науки в Україні, які стосуються академічних та галузевих наукових інституцій і закладів вищої освіти. Одним із основних факторів, що впливають на розвиток національної економіки в бажаному напрямку, є динамічний прогрес у науково-технічній сфері. Однак у сучасних умовах розвитку суспільних відносин, пов’язаних із здійсненням управління у цих сферах, ринкові та економічні механізми їх регулювання явно неадекватні. І тут вкрай необхідне здійснення регулюючої діяльності із боку держави.

Для того щоб зрозуміти природу державного регулювання діяльності у науковій та науково-технічній сферах, необхідно спочатку ознайомитись із загальним розумінням поняття державного регулювання. Цьому питанню приділяли увагу такі вчені, як В. Б. Аверʼянов, Н. О. Саніахметова, В. К Мамутов, В. І. Коростей, Л. І. Давиденко, О. А. Вознесенська та багато інших. Незважаючи на це ані в науці, ані в законодавстві немає узгодженості щодо чіткого визначення самого поняття «державне регулювання», щодо розмежування або співвідношення понять «державного регулювання», «державного управління» та «правового регулювання».

Проблемам державного управління та регулювання у вітчизняній правовій літературі присвячена значна кількість праць таких відомих науковців як: В. Б. Авер’янов, О. Ф. Андрійко, О. О. Бандурка, Ю. П. Битяк, П. В. Діхтієвський, Р. А. Калюжний. Питанням науки та наукової діяльності приділялася увага у роботах: Т. М. Боголіб, О. П. Гармашової, Г. М. Доброва, О. І. Жилінської, О. Б. Жихор, Ю. М. Капіци, В. К. Колпакова,. Державне регулювання та управління науковою і науково-технічною діяльністю викладено в дослідженнях таких фахівців як: А. С. Кобець, А. А. Манжула, С. О. Мосьондз, В. М. Савіщенко, Н. І. Процюк, Н. П. Христинченко, О. В. Ядранська.

Актуальність даної роботи обумовлюється потребою проведення аналізу теоретичного матеріалу з питань державного управління та регулювання у сфері наукової діяльності, необхідністю наукового обґрунтування організаційних і правових аспектів розвитку державного регулювання науки в Україні, вироблення й обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення законодавства в означеній сфері.

Метою дослідження є визначення і вдосконалення наукових засад державного регулювання наукової і науково-технічної діяльності на сучасному етапі, з’ясування існуючих проблем цього регулювання і формулювання та обґрунтування пропозицій щодо їх вирішення.

Досягнення мети опосередковується виконанням таких завдань:

1. здійснити аналіз та розкрити зміст засобів державного регулювання наукової і науково-технічної діяльності та його правового забезпечення;
2. розглянути засоби державного регулювання у сфері наукової і науково-технічної діяльності, проаналізувати поняття та визначити зміст державного регулювання наукової і науково-технічної діяльності.

Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у сфері державного регулювання наукової і науково-технічної діяльності.

Предмет дослідження – правові та організаційні аспекти державного регулювання наукової і науково-технічної діяльності.

 

І. ЗМІСТ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ НАУКОВОЇ І НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

Державне регулювання – це здійснення державою комплексних заходів (організаційних, правових, економічних тощо) у сфері соціальних, економічних, політичних, духовних та інших процесів з метою їх упорядкування, встановлення загальних правил і норм суспільної поведінки, а також запобігання негативним явищам у суспільстві. Державне регулювання відрізняється від державного управління як владно-розпорядчої діяльності. Досить поширеним є визначення державного управління як самостійного виду державної діяльності, що має організуючий, виконавчо-розпорядчий, підзаконний характер, особливої групи державних органів (посадових осіб) щодо практичної реалізації функцій і завдань держави в процесі повсякденного й безпосереднього керівництва економічним, соціально-культурним та адміністративно-політичним будівництвом.

Автори «Малої енциклопедії теорії держави і права» визначають державне управління, як організуючу, виконавчу і розпорядчу діяльність, що здійснюється на підставі законів та інших нормативних актів. Сутність державного управління полягає у здійсненні організуючого управлінського впливу шляхом використання повноважень виконавчої влади через організацію виконання заходів, здійснення управлінських функцій з метою комплексного соціально-економічного та культурного розвитку держави, її окремих територій, а також забезпечення реалізації державної політики у відповідних сферах суспільного життя, створення умов для реалізації громадянами їх прав і свобод.

За змістом поняття державне управління є вужчим ніж категорія «державне регулювання», оскільки досягнення цілей пов’язується із застосуванням, насамперед, адміністративних методів. Державне регулювання – забезпечений ресурсами держави комплекс організаційних, економічних, правових заходів у різноманітних сферах життєдіяльності суспільства з метою упорядкування суспільних процесів, встановлення загальних правил і норм поведінки, а також попередження негативних явищ у суспільстві. Загальновизнаним є твердження, що і державне регулювання і державне управління є соціальними явищами, яким притаманні як спільні, так і відмінні ознаки, що мають по суті одну сферу застосування. Різниця між цими двома поняттями полягає у характері впливу на суспільні відносини та межах такого впливу. Спільні риси, що притаманні регулюванню та управлінню, зумовлені тим, що вони є різновидами організаційної діяльності держави, спрямованої на впорядкування певних суспільних явищ, процесів або об’єкті.

На сучасному етапі розвитку української держави превалюючого значення набуває державне регулювання, оскільки законодавство поширюється на всі галузі та сфери і є прерогативою держави. Державне регулювання визначають і як сукупність інструментів, за допомогою яких відповідні органи держави на базі законодавства та в межах своєї компетенції здійснюють вплив на процес функціонування тієї чи іншої сфери суспільного життя. В. Богданов визначає сутність державного регулювання науково-технологічної діяльності як сукупність методів і форм цілеспрямованого функціонального впливу суб’єктів державного управління та регулювання на суб’єкти науково-технологічної діяльності з метою економічного, правового і адміністративного забезпечення взаємовідносин між об’єктами державного регулювання та формування взаємовигідних умов для здійснення ними на систематичній основі видів діяльності, які пов’язані зі створенням, удосконаленням, розповсюдженням та застосуванням наукового і технологічного знання на різних рівнях державного впливу.

Якщо розглядати зміст понять державне управління та державне регулювання, то вони спрямовані на досягнення однієї мети: упорядкування соціальних об’єктів та соціальних процесів та передача їх від однієї держави до іншої. Якщо державне управління передбачає, передусім, організаційно-адміністративний вплив на керовані об’єкти у вигляді використання конкретних повноважень, державне регулювання включає як вплив на керовані об’єкти, а й вплив на громадське середовище цих об’єктів [1].

Потреба ефективного управління сучасними суспільними процесами передбачає значну регулюючу роль органів державної влади у всіх сферах суспільного життя. У процесі державного регулювання реалізуються завдання, функції та інтереси держави, для його здійснення створюються спеціальні органи, встановлюються посади), що діють в рамках законів та в межах визначених для них повноважень. Без реалізації функцій неможливе впорядкування спільної суспільної діяльності шляхом забезпечення погоджених індивідуальних дій учасників такої діяльності задля виконання завдань, що постають перед державою. Подібно до того, як деякі функції виконавчої влади можуть здійснюватися поза межами державного управління, слід враховувати, що деякі функції адміністрації можуть здійснюватися поза межами виконавчої влади. У вітчизняній літературі існують різні класифікації функцій управління.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!