Реферат “Основні причини війни за незалежність у Північній Америці”

ЗМІСТ

 

Вступ.

І. Причини війни за незалежність у Північній Америці

ІІ. Причинно-наслідковий зв’язок війни за незалежність у Північній Америці

Висновки. 

Список використаної літератури. 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Тематика війни за незалежність у всі часи матиме значення. Так вже склалось, що виборювати свої права людство вирішує через військові наступи. Одна справа якщо це чесне повстання, яке захищає права того чи іншого народу, як було, власне, у Північній Америці у 1770-тих роках, і зовсім інша справа, якщо ворог іде наступом на суверенні кордони іншої держави. Особливо гостро таку ситуацію відчуває зараз наша Україна.

Та все ж, говорячи про здобуття незалежності у Північній Америці та причини початку війни з Англією, маємо сказати, що аналізуючи сьогоднішні відносити цих двох потужних держав, простежується зовсім інший рівень відносин. Тобто країни проаналізували історичні події та, визнавши незалежність одна одної, після війни розпочали новий етап побудови зовнішньої політики, політики, в якій обидва партнери є нарівні.

Тематика роботи є актуальної ще й з точки зору аналізу причин виникнення війти та простежування причинно-наслідкових аспектів війни у контексті здобуття незалежності США. Мова тут про те, що, будучи колись колонією Королівства, американці хотіли належного ставлення до своєї праці та справедливих економічно-торговельних реформ. Натомість Англія звужувала та обмежувала жителів колонії, невраховуючи той факт, що населення може повстати проти далеко не демократичних рішень. На жаль, серед українських істориків та науковців є небагато тих, хто вивчав причини виникнення війни за незалежність у Америці. Одним із перших, хто це зробив, був Б. Гончар [1].

Метою даного дослідження є вивчення причин виникнення війни за незалежність у Північній Америці.

Об’єкт дослідження – війна за незалежність США.

Предмет дослідження – основні аспекти та причини війни за незалежність у 1770-их роках у Північній Америці.

 

 І. ПРИЧИНИ ВІЙНИ ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ У ПІВНІЧНІЙ АМЕРИЦІ

 

Українській історіографії досі бракує уваги до осіб, які є дотичними до визволення Америки. На сьогоднішній день американці переймаються труднощами, що їм завдають нелегали, але самі часто забувають, що вони є нацією іммігрантів. Перш за все варто сказати, що заможні колоністи Америки вдалися до зброї 1773-го року не з утисків, адже платили менше будь-кого в Європі, крім поляків, податки ухвалював у Лондоні Парламент, де колоністи не мали депутатів, а неподільність прав і обов’язків прищепилась у свідомості.

Свого часу англійський педагог і філософ Джон Локк справив вплив на Вольтера, Руссо, шотландців, німців і Америку трактатами про урядування та іншими творами. Прихильник конституційної монархії, громадянського суспільства, відокремлення Церкви від держави, централізму з питань війни і миру, він вперше обстоював поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову гілки. Він стверджував, що народ має повстати проти деспотизму тиранії, а держава мусить забезпечити природні права і закони та карати порушників. Люди делегують прерогативи компетентному урядові з загальної згоди і забирають назад в разі сваволі. Лібералізм не вадив Локку бути інвестором работоргівлі та виправдати вилучення земель в індіанців [5].

Англієць Томас Пейн був у 1774 редактором американського журналу. Він видав масовим накладом памфлет Здоровий глузд, 1776 року та обґрунтував незалежність Америки. Він став до лав Континентальної армії, надихав вояків низкою прокламацій зі схвалення Джорджа Вашингтона. Пейн вперше вжив назву Сполучені Штати Америки, в складі делегації повсталих колоній вів переговори 1781 року з Францією, одержав будинок від штату Нью-Йорк, нагороди Конгресу і Пенсильванії. В Англії за його проектом 1790 року збудовано міст. В Парижі Пейн видав газету Республіканець, вивчав аграрний лад і фінанси, як депутат Конвенту брав участь у розробці Конституції й мало не наклав головою за Терору, визволений завдяки послові Монро повернувся до Америки і підтримував свого друга Томаса Джеферсона [2].

Якщо проаналізувати детальніше історичні події, то варто почати з того, що у1607 р. на Атлантичному узбережжі Північної Америки англійці створили першу колонію – Віргінію. Наприкінці XVIII століття на атлантичному узбережжі Північної Америки існувало 13 британських колоній, де розвивалася плантаційна економіка, заснована на рабовласницькій власності, вирощувалися зерно, тютюн та цукрова тростина, а в містах будувалися фабрики. Влада в колоніях належала правителю Англії, і король приймав закони, не зважаючи на думку колоністів. Британія монополізувала торгівлю з колоніями та експортувала велику кількість цінної сировини, такої як тютюн, риба, деревина та залізо [7].

У той же час британський уряд обмежував права колоній у торгівлі, промисловості та землекористуванні (відкриття фабрик, виробництво та експорт певних товарів та торгівля без посередництва британських купців були заборонені, тоді як імпорт товарів з Великобританії постійно збільшувався). Це стримувало розвиток колоніальної економіки та перешкоджало розвитку буржуазії. Було поширена непокора колонізаторам (бойкоти британських товарів, окремі збройні зіткнення з британської армією тощо.) [3]. Економічна, торговельна та фінансова політика Англії у першій половині XVIII століття стала безпосереднім історичним поштовхом для боротьби колоній за національне відділення від метрополії. Можливо, це стало однією із вирішальних причин війни. Зокрема, політика на той час була спрямована на придушення промислового розвитку в колоніях, перетворення їх на сировинні придатки метрополії та усунення невигідної конкуренції для дешевої американської продукції [2].

Остаточний розрив між колоніями та Британією був викликаний прийнятим у травні 1773 року Чайним актом, який дав Ост-Індській компанії привілей на безмитну торгівлю чаєм в Америці. Це торкнулося інтересів колоніальних купців та багатьох контрабандистів. Боротьба проти імпорту чаю вилилася у знамените Бостонське чаювання. Під керівництвом комітету колоністів, створеного в Бостоні, вантаж чаю було викинуто за борт. У відповідь британський парламент видав низку репресивних законів, згідно з якими порт був оголошений закритим, а Массачусетс був позбавлений колоніальної хартії [2].

Бостонське чаювання 1770 було епізодом у боротьбі за незалежність британських колоній у Північній Америці. Група американців у гавані Бостона знищила велику партію чаю в Остіні, Англія, на знак протесту проти безмитного ввезення чаю до Північної Америки англійцями, що підривало економіку колонії. Британський уряд закрив гавань Бостона, блокував його військовими кораблями з моря, позбавив колонію Массачусетс самоврядування, видав закони про висилку звинувачених у заколоті до Англії та дозволив англійські заклади. приватні армії. Ці репресивні дії британського уряду посилили підготовку до американської війни за незалежність.

Точніше, восени 1773 року корабель Ост-Індської компанії вирушив до американського порту з чаєм. Тим часом, Комітет зв’язку, який координував антианглійські виступи, фактично захопив владу в колоніях і змусив агентів Ост-Індської компанії відмовитися від своїх вантажів. Проте агенти бостонів категорично відмовилися виконувати розпорядження Комісії. Потім Бостонський комітет ухвалив рішення заборонити розвантаження чаю та повідомив про це британський уряд та комітети інших міст. Протягом 20 днів натовп у порту відмовлявся дозволити розвантаження суден. Нарешті кілька чоловік у костюмах індіанців піднялися на борт корабля і викинули коробки з чаєм за борт на очах у натовпу.

З ініціативи найбільш політично активних штатів, Массачусетса та Вірджинії, було оголошено про розрив торговельних відносин з Англією, після чого представники були викликані до Генеральної Асамблеї колоній для організації спільної боротьби [5]. В Англії Бостонське чаювання було визнано оголошенням війни. Асамблея вирішила закрити порт, компенсувати Ост-Індській компанії її втрати та передати контроль над колонією Массачусетс, де знаходився Бостон, генералу Хейджу, верховному командувачу британських військ у США. Британські війська увійшли до Бостона. Британська окупація паралізувала економічне життя міста та колонії. Проте колоністи вирішили йти до кінця.

Законодавчі збори Массачусетсу ухвалили низку рішень:

• Хейджа було звільнено з посади;
• замість губернатора, якого було призначено Лондоном, було створено тимчасовий уряд;
• було призначено скарбничого, якому власне сплачували податки;
• збори винесли рішення про скликання континентального конгресу, – зібрання представників колоній.

Почалося створення збройних загонів (ополчень) і відбулися перші зіткнення з Британією. Наприкінці 1774 року відбувся перший Континентальний конгрес, який вирішив бойкотувати британські товари. Перший Континентальний конгрес, що відбувся у Філадельфії, зібрав 56 делегатів із 12 колоній, за винятком Джорджії. Конгрес засудив британську політику і виступив за ідею національного самовизначення, але поки що лише на основі прав британських громадян. Не розриваючи стосунків з королем, Конгрес звернувся до американських колоній із проханням визнати їхній статус і права.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!