Реферат ” Профілактика спеціально значимих захворювань “

ЗМІСТ

ВСТУП

І. Поняття соціально значимих хворіб 

ІІ. Аналіз та характеристика окремих видів соціально значимих хворіб 

2.1 Туберкульоз 

2.2 Інфекції, що передаються статевим шляхом 

2.3 ВІЛ-інфекція 

2.4 Гепатит В 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

 

Актуальність теми. Соціально значимі інфекційні хвороби – група інфекцій, які мають не лише медичне, а й соціальне значення. Ці хвороби з одного боку самі здатні спричиняти численні негативні соціальні наслідки, а з іншого – виникають і поширюються під впливом певних соціальних чинників, зокрема умов побуту, праці, культурних і релігійних переконань, сексуально-статевих уподобань тощо.

Вони характеризуються масовістю, тобто надзвичайно високим рівнем поширеності, швидкими темпами щорічного приросту нових випадків інфекції, погіршенням якості життя хворої людини та відповідно обмеженням повноцінного функціонування хворого в суспільстві, небезпекою для осіб, які його оточують, переважним ураженням осіб молодого працездатного сексуально активного віку, можливістю профілактики та призупиненням розвитку хвороби на початковій її стадії.

На сучасному етапі відбулося значне погіршення епідеміологічної ситуації щодо особливо небезпечних інфекцій як в Україні, так і в усьому світі. Це обумовлено політичною та економічною нестабільністю, масовою міграцією населення, військовими конфліктами та передислокацією військ, новими умовами господарювання з порушенням стабільності систем епізоото епідеміологічного нагляду, що діяли раніше, послабленням профілактичних заходів.

У зв’язку з розширенням міжнародних зв’язків та світовим перерозподілом трудових ресурсів, міграційними процесами, зростаючою урбанізацією, військовими конфліктами, стрімким розвитком туристичної індустрії ці хвороби можуть становити епідеміологічну небезпеку для інших регіонів, зокрема країн європейського континенту.

 

І. Поняття соціально значимих хворіб

 

Соціально значущі хвороби (інфекційні та неінфекційні) – це хвороби, що мають не лише медичне, але й соціальне значення, є загрозою для значної кількості осіб, і хворі потребують соціального захисту.

Основні ознаки соціально значущих інфекційних хвороб такі:

1. масовість захворювання (високий рівень поширеності, у тому числі значна частка прихованого компоненту епідемічного процесу);
2. високі темпи щорічного приросту кількості захворілих (можливість швидко поширюватись серед населення);
3. обмеження повноцінного функціонування хворого в суспільстві;
4. небезпека для оточуючих (інфекційна);
5. ураження осіб молодого віку (сексуально активного віку);
6. можливість профілактики і призупинення розвитку хвороби на початковій її стадії.

На сьогодні соціально значущі хвороби розглядають як одну з основних загроз для здоров’я населення, а також суттєвий тягар для органів охорони здоров’я та суспільства в цілому.

Останнє обумовлюється тим, що більшість з цих хвороб спричиняють тимчасову або стійку втрату працездатності; потребують величезних фінансових витрат на профілактику, лікування, реабілітацію (а деякі – терапії впродовж усього життя); негативно впливають на якість і тривалість життя та спричиняють передчасну смерть; достатньо часто пов’язані зі злочинністю.

У цілому ж, поняття «соціально значущих хвороб» існує з ХІХ ст., періоду бурхливого економічного розвитку; уперше воно застосовувалось щодо захворювання на туберкульоз (ТБ).

У низці країн затверджено переліки соціально значущих і небезпечних для оточення захворювань. Зокрема, в україні такий перелік було затверджено постановою Уряду 01.12.2004 р. (№ 715), до якого з-поміж інфекційних захворювань віднесені ТБ, інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), гепатити В і С (ГВ і ГС), ВІЛ-інфекція.

У цій постанові відокремлені також інфекційні захворювання, що представляють небезпеку для інших людей: СНІД, вірусні лихоманки, що передаються членистоногими, вірусні геморагічні лихоманки, гельмінтози, ГВ і ГС, дифтерія, ІПСШ, лепра, малярія, педикульоз, акаріаз, сибірська виразка, ТБ, холера, сaп і меліоїдоз, чума. Як бачимо, ВІЛ-інфекція/СНІД, гемоконтактні вірусні гепатити, ІПСШ та ТБ наявні водночас в обох переліках.

Відповідно до основ законодавства україни про охорону здоров’я, громадянам, які страждають на соціально значущі захворювання і захворювання, що представляють небезпеку для інших людей, надається медико-соціальна допомога і забезпечується диспансерне спостереження у відповідних закладах охорони здоров’я (ЗОЗ) безкоштовно або на пільгових умовах.

У США визначено інфекційні хвороби суспільного значення (Communicable Diseases of Public Health Significance) і карантинні хвороби (Quarantinable Diseases). Першу групу формують 7 соціально небезпечних захворювань: активна форма ТБ, венеричний лімфогранулематоз, гонорея, гранульома пахова, інфекційна проказа, інфекційний сифіліс, м’який шанкр.

Другу – 9 карантинних захворювань: атипова пневмонія, хвороба Ебола та інші геморагічні лихоманки (Ласса, церкопітекова марбург-вірусна лихоманка, Конго-Кримська геморагічна лихоманка, південно­американська геморагічна лихоманка та ін.), дифтерія, жовта лихоманка, віспа, пандемічний грип, поліомієліт (спричинений поліовірусом дикого типу), холера, чума. До 2010 р. 8-ю нозологією у першій групі була ВІЛ-інфекція, але з 01.04.2010 р. її виключили зі списку соціально небезпечних хвороб. Але цей перелік наведено у рекомендаційних документах, що стосуються іміграційної політики [1].

Отже, аналіз нормативно-методичних документів України та інших країн дозволив встановити, що деякі інфекційні хвороби водночас наявні в переліку особливо небезпечних, соціально значущих хвороб, які представляють небезпеку для оточуючих.

Згідно з критеріями міжнародної класифікації хвороб і проблем, пов’язаних зі здоров’ям, 10-го перегляду (МКХ-10, 1989), до переліку відносять ТБ (код за МКХ-10 А15 – А19), ІПСШ (А50 – А64), хворобу, спричинену ВІЛ (В20 – В24), ГВ (В16, В18.0, В18.1), ГС (В17.1, В18.2).

Хворі з зазначеною патологією являють безпосередню загрозу як джерела збудників інфекції для здоров’я оточуючих осіб. При цьому перебіг епідемічного процесу ТБ, ВІЛ-інфекції, ГВ і ГС, ІПСШ на теперішній час значною мірою обумовлений соціально-економічними змі нами, що відбуваються в суспільстві.

Отже, ці інфекції можна водночас віднести і до соціально значущих, і до соціально небезпечних, і до соціально обумовлених, соціально залежних хвороб сьогодення, хвороб соціального неблагополуччя.

Інфекційні хвороби, що характеризуються тяжкими та/або стійкими розладами здоров’я в окремих хворих і становлять небезпеку для їх життя та здоров’я (Закон України від 06.04.2000 р. № 1645-III (1645-14) в редакції від 01.06.2012 р. «Про захист населення від інфекційних хвороб»). 

Інфекційні хвороби, що характеризуються тяжкими та/або стійкими розладами здоров’я в окремих хворих і становлять небезпеку для їх життя та здоров’я (Закон України від 06.04.2000 р. № 1645-III (1645-14) в редакції від 01.06.2012 р. «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!