Реферат “Салічна правда» як кодекс законів франків:поява, зміст, редакції та доповнення”

ЗМІСТ

Вступ 

І. «Салічна правда» як кодекс законів франків: поява, зміст, редакції та доповнення 

ІІ. Редакції та доповнення «Салічної правди» 

Висновки 

Список використаних джерел 

Додатки 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Право завжди пов’язане з суспільним життям людини, і це є беззаперечним фактом, саме тому наука про право має велике значення в наш час. Вона взяла свої витоки ще з давніх літ і розвивалася поступово шляхом започаткування нових та вдосконалення старих норм. Кожна держава розвивалася по різному, на розвиток права впливала надзвичайно велика кількість факторів. Але в деяких питаннях у різних країн можна простежити певну схожість хоча вони розташовані на різних кінцях європейського континенту. Цілком можливо що ця схожість навіяна часом та є певним етапом розвитку держави через який всі вони проходять.

Франки, які завоювали Римську імперію, наслідуючи приклад римлян, зібрали звичаї і звели їх до єдиного закону під назвою «Салічна правда». Було це під час правління короля Хлодвіга Оригінальні тексти до нас не дійшли, а найдавніший список міститься в рукописах VIII-IX століття. «Салічна правда» була цінним джерелом інформації, що характеризував соціально-економічний розвиток  королівства франків, а також юридичним документом для поступового переходу франкського суспільства від родового ладу до ранньофеодальної держави.

Салічна правда є надзвичайно важливим збірником записів звичаєвого права для правотворчості, оскільки сутність цього документа вказує на соціально-економічні та політичні процеси під час становлення перших прообразів писаного законодавства.

Мета даного дослідження полягає у дослідженні появи, змісту, редакції та доповнень «Салічної правди».

Методи дослідження. Для досягнення мети та вирішення завдань використовувалися такі методи дослідження: теоретичні: вивчення й аналіз історичної та наукової бази з метою уточнення понять тощо.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, основної частини, висновків, списку використаних джерел та додатків.

 

І. «Салічна правда» як кодекс законів франків: поява та зміст

 

З давніх-давен, не дивлячись на міцний зв’язок франків з общиною, все ж власне господарство та земля була не просто об’єктом володіння, а насамперед малою батьківщиною (вотчиною і дідизною). Вона (земля) була не тільки і не стільки джерелом харчування, як продовженням його власного «я». Ця земельна власність передавалася нащадкам та не могла відчужуватися, продаватися або обмінюватися поза межами роду, а також не могла бути покинута (це вважалося святотатством).

Найважливіше джерело права держави франків датується V ст., коли при владі перебував Хлодвіг, король салічних франків. Варто зазначити, що Салічна правда відображає саме те становище первіснообщинних відносин, від яких франкське суспільство стало дедалі більше віддалятися [2].

Наприкінці VI століття сімейні зв’язки були сильно ослаблені. Це був період інтенсивного формування класів: класу феодалів і класу залежних селян. На цей процес вплинуло те, що король щедро наділив землею свою дружину. У контексті розвитку сусідських громад кожна сім’я мала повну приватну власність на землю свого саду, виноградника, будинку та прибудинкової ділянки, що використовується під сад. Оброблювані землі, як і раніше, належали всій громаді. У подальшому кожна родина отримувала наділ землі для особистого користування із загального земельного фонду, який міг передаватися у спадок [4].

У період монархії широке поширення отримала система покровительства. У міру того, як пригнічення селянства поміщиками посилювалося, вони були змушені шукати захисту у більш впливових людей. Часто меценати самі пропонували «заступництво» і були зацікавлені в нім. Система похвали (передача себе під заступництво) поширювалася не тільки на слабких селян, так як окремі землевласники також шукали більш сильних людей. Система передбачала такі умови: передача права власності на землю меценату, який повертав її у формі власності [2].

Історичне значення алоду, – вільної форми, пов’язаної тільки загальними зобов’язаннями перед майновою громадою, полягає в тому, що з них у майбутньому природним чином формувалися великі земельні володіння. Германці спокійно оселилися на колишній території Римської імперії і перетворили її на те, що вже давно було римською земельною власністю – на товар. Особливістю права всіх товариств, заснованих на товарному виробництві та товарному обміні, було те, що розподіл власності відбувався нерівномірно. Контраст між багатством і бідністю став більш вираженим, майно все більше концентрувалося в руках небагатьох [3].

Суб’єкти права власності в «Салічній правді» точно не визначено. Зазначено, що право власності на землю поступово перейшло від громади до особи. Аналізуючи систему покарань «Салічної правди», а саме, статті де наводяться приклади злочинів, пов’язані із викраденням майна, можна спостерігати, що право на власність мали всі громадяни. Вважалося, що король володів усіма землями і роздавав їх своїм підданим [3].

У «Салічній правді» було прорегламентовано покарання щодо поділу землі та природних ресурсів, що знаходилися у власності певної особи. Ліси й деякі інші угіддя розглядалися тільки як спільна власність общини, і їх використання регламентувалося колективним інтересом. В «Руській правді» існувала ієрархічна система розподілу землі за станом у суспільстві, що є спільною рисою між цими історичними документами [5].

Покарання в Салічній правді означало компенсацію за образу або збиток. Серед покарань виділяли штрафи, екстремальні покарання і тілесні покарання. У Салічній правді штрафи майже повністю замінюють всі інші покарання. Основна мета штрафів – запобігти кровній помсті. Вже в сімейній системі кровна помста часто замінювалася композицією, тобто матеріальною компенсацією, оскільки в стародавніх спільнотах життя людини оцінювалося з точки зору її ролі в придбанні матеріальних ресурсів. Згідно з Салічною правдою, безоплатні франки за вбивство платили особливий штраф родичам покійного – вергельд.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!