Реферат “Українська термінологія та національні культурні традиції”

ЗМІСТ

 

Вступ

І. Українська термінологія як система. Термін та його ознаки

ІІ. Характеристика національних культурних традицій

ІІІ. Створення і розвиток української термінології та національних культурних традицій

Висновки
Список використаних джерел

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Українська термінологія протягом століть привертала увагу багатьох у, науковців та ентузіастів національного відродження. Адже українська мова стоїть нарівні з іншими мовами і підходить для творення наукового стилю. Інша справа, що історичні обставини та політичні спекуляції не завжди перешкоджали праву вільно і беззастережно виконувати пряму функцію обслуговування різних сфер людського життя.

Національний термін як компонент наукової мови стоїть на порозі третього національного відродження. У 1990-х роках на вимогу середньої та вищої освіти з’явилося багато глосаріїв, які певною мірою подолали розрив між спеціальними назвами та поняттями. Звісно, ​​не всі лексикографії відповідають духу й завданням свого часу, але кожна додавала трохи сили нашій науковій мові, прокидаючись від десятилітнього сну й працюючи на найавторитетнішому рівні.

На сучасному етапі розвитку українського мовознавства можна спостерігати інтерес до термінології. Заслуговує на увагу зусилля науковців – фахівців різних галузей знань і лінгвістів – щодо стандартизації професійної термінології. Сучасні українські термінологи глибше за своїх попередників займаються теорією термінології як підсистеми писемної мови, теорією терміна як мовного знака, формулюють вимоги, які необхідно ставити до окремого терміна та до «ідеалу» (якщо можливо) термінології. Визначаючи основні принципи термінотворення, українські термінологи спираються на досвід вітчизняних дослідників (учених, які плідно працювали на початку ХХ ст. у Науковому товаристві ім. Т. Г. Шевченка та Інституті української наукової мови і на досягнення європейської науки. (Ш. Баллі, Е. Вюстер, Д. Лотте, О. Реформатський та ін.).

 

І. Українська термінологія як система. Термін та його ознаки

 

Окрім загальновживаної частини, літературна мова також має численні підтексти, які задовольняють комунікативні потреби людей у ​​різних сферах. Одним з таких підмов є наукова мова, найважливішою частиною якої є термінологія. Зауважимо, що проблемами виникнення української термінології займалися такі науковці як: І. Верхратський, В. Левицький, О. Курило, О. Огоновський, І. Пулюй та інші. Вони витратили багато зусиль на розробку професійної термінології з різних наукових і технічних галузей, вони прагнули зробити термінологію загальноукраїнською та з’єднати елементи власне національного і міжнародного.

Вивчення термінологічних проблем надзвичайно важливе з кількох причин:

1) По-перше, термінологія є основним джерелом поповнення лексичного складу високорозвинених сучасних мов. Сама термінологія, як частина природної людської мови, є найбільш універсальним засобом зберігання, передачі та обробки інформації.

2) По-друге, наукове знання має міжнародний характер. У сучасному світі відбуваються потужні інтеграційні процеси, які не оминають наукову сферу та актуалізують проблему міжнародної стандартизації понять як основи порозуміння між фахівцями різних країн.

3) По-третє, українська термінологія, яка має розвиватися разом із термінологією інших національних мов, має низку специфічних проблем, зумовлених історично, є нагальна потреба у створенні національних термінологічних стандартів, термінологічних словників тощо [5].

Варто зазначити, що термін – це «слово або словосполучення, яке зіставляється з чітко окресленим поняттям певної галузі науки, техніки, мистецтва, суспільно-політичного життя і вступає у системні відношення з іншими подібними одиницями мови, утворюючи разом з ними особливу систему – термінологію» [8].

Таким чином можна вважати, що термінологія – це:

• розділ мовознавства, що вивчає поняття (у цьому значенні все частіше вживається слово термінологія);
• сукупність термінів певної галузі або певної мови.

Варто зазначити, В.П. Даниленко говорить, що «термінами називаються спеціальні поняття, які виникають не в ужитку, а у відповідних областях наукової й практичної діяльності». Г.О Винокур вбачає у термінах спеціальну функцію, вказуючи що «терміни не спеціальні слова, але слова зі спеціальною функцією». З його думкою погоджувався О.О Реформатський,який зазначав, що «термін – це мовний знак, основна функція якого – відтворювати в свідомості людини якнайповніше уявлення про об’єкт спеціальної галузі знань зі всіма його властивостями та якостями» [2,с.103].

З наведеної вище інформації стає зрозумілим, що лінгвісти спочатку досліджували це поняття як статичний елемент певної наукової галузі, а не як динамічний елемент, що функціонує в мові, що розвивається і поповнюється переважно новими запасами слів і термінів. У результаті терміни отримали властивості та характеристики, яких вони насправді не мали.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!