Курсова робота “Основні показники розвитку у міжнародній торгівлі”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ 

1.1.Понятійний апарат дослідження          

1.2. Аналіз попередніх наукових досліджень 

РОЗДІЛ 2. ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ 

2.1. Причини та фактори зародження міжнародної торгівлі 

2.2. Періодизація розвитку ринку міжнародної торгівлі 

РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛ 

3.1. Аналіз основних викликів в міжнародній торгівлі      

3.2. Базові моделі розвитку міжнародної торгівлі 

ВИСНОВКИ      

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Розвиток міжнародної торгівлі є невід’ємною складовою системи міжнародних економічних відносин. Це дозволяє забезпечити зростання світового ВВП, активізацію інвестиційних процесів, перелив капіталу і розвиток сфери послуг, у тому числі електронної торгівлі, транспортно-транзитних перевезень, страхових та рекламних послуг, фінансово-кредитних та біржових угод. Така позитивна динаміка міжнародної торгівлі забезпечує створення нових робочих місць і гарантує соціально-економічну стабільність на різних рівнях. Але за останній час, зокрема за період 2019-2020 рр., у світовому господарстві зросли негативні тенденції рецесії через заходи неопротекціонізму та “закриття” національних ринків, а також через негативний вплив пандемії COVID-19.

Ринкові механізми регулювання міжнародної торгівлі не в змозі вирішити такі системні проблеми, як закриття національних ринків, посилення дезінтеграційних економічних процесів, локальні «торговельні війни». Тому на перший план в нинішніх умовах виходить проблема запровадження ефективного економічного регулювання міжнародної торгівлі на міжнародному, регіональному та інтеграційному рівнях. Лише скоординована дія зовнішньоторговельної політики та запровадження науково обґрунтованих заходів може допомогти вирішити протиріччя у цій сфері та вивести світову економі

Дослідження основних показників розвитку у міжнародній торгівлі дозволить отримати більш глибоке розуміння сучасних тенденцій у галузі та виявити можливі шляхи покращення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств та економіки в цілому. Крім того, знання основних показників розвитку у міжнародній торгівлі є важливим для прийняття рішень щодо формування зовнішньої торгової політики країни та визначення перспектив розвитку міжнародного бізнесу.

Серед українських вчених проблеми розвитку міжнародної торгівлі та дослідження заходів, механізмів економічного регулювання міжнародної торгівлі досліджували такі науковці як: Гуцу С.Ф., Горянська Т.В, Демиденко Л.М., Біла С. О. Короп О.В., Вакульчик О.М., Бережнюк І.Г. Осадча Н.В., Карамбович І.М., Флоринський О. П.

Мета дослідження полягає у аналізі основних показників розвитку у міжнародній торгівлі.

З огляду на поставлену мету в роботі визначені наступні завдання:

1. проаналізувати теоретичні основи дослідження міжнародної торгівлі;
2. розглянути історію становлення міжнародної торгівлі;
3. провести аналіз перспективи розвитку міжнародної торгівлі.

Об’єктом дослідження виступає міжнародна торгівля.

Предметом дослідження є теоретичний аналіз основних показників міжнародної торгівлі.

Методи дослідження. Під час написання роботи було використано метод пошуку та збору інформації, метод порівняння, метод узагальнення, а також методи індукції та дедукції.

Структура та обсяг роботи: робота містить вступ, три розділи, список використаних джерел. Обсяг роботи – 31 сторінок. Список використаних джерел містить 29 позицію із джерел українською та англійською мовами. 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ

1.1.Понятійний апарат дослідження

 

Міжнародна торгівля є однією з ключових складових глобальної економічної системи, що надає країнам можливість займати свої місця в цьому складному процесі [14, с. 82]. Для розуміння механізмів міжнародної торгівлі необхідно мати належні знання про основні терміни, що використовуються у цій галузі. Система показників розвитку міжнародної торгівлі базується на групі обсягових індикаторів, які включають експорт, реекспорт, імпорт, реімпорт, зовнішньоторговельний обіг, генеральну та спеціальну торгівлю, а також фізичний обсяг торгівлі та інші. Експорт (від лат. exportare – вивозити) – це процес вивезення товарів, послуг, результатів інтелектуальної діяльності, у тому числі виключних прав на них, з митної території країни за кордон без зобов’язання їхнього зворотного ввезення [9].

Імпорт – це процес ввезення на митну територію країни товарів, робіт, послуг, результатів інтелектуальної діяльності, включаючи виняткові права на них, без зобов’язання їх повернення. Цей процес відображається у показнику “імпорт”, який зазвичай розраховується вартісними одиницями за певний період, зазвичай за рік. Обсяги імпорту однорідних товарів можуть бути визначені у кількісних одиницях в залежності від виду товарів. Кожна країна встановлює кордони митної території та вирішує питання щодо створення вільних зон, які не підлягають митному контролю, ця ж практика застосовується і у ЄС в окремих випадках [13, с.18].

Сума вартості експорту та імпорту, що здійснюється країною або групою країн за певний період (наприклад, рік, квартал, місяць), називається – зовнішньоторговельний обіг. Цей показник характеризує загальні обсяги зовнішньоторговельної діяльності, тобто експорту та імпорту в цілому. Для розрахунку зовнішньоторговельного обігу застосовується формула, що передбачає додавання значень експорту та імпорту:

ЗТО = Е + І,

де ЗТО –  зовнішньоторговельний обіг;

Е – обсяг експорту (у вартісних одиницях);

I – обсяг імпорту (у вартісних одиницях) [5].

Світовий товарообіг означає суму вартості всього експорту та імпорту, що перетинає кордони всіх країн світу. Це включає в себе вартість всіх товарів, що перетинають державні межі. Генеральна (загальна) торгівля – це термін, що використовується в міжнародній статистиці, який враховує вартість транзитних товарів у зовнішньоторговельному обігу. Цей показник відображає загальне зовнішньоторговельне навантаження на країну, включаючи обсяги імпорту, експорту та транзиту товарів. Цей показник розраховується за формулою:

ГТ = Е + І + Т,

де ГТ – генеральна (загальна) торгівля;

Е – вартість експорту;

I – вартість імпорту;

Т – вартість транзитних товарів, перевезених через територію країни [8].

Спеціальна торгівля включає експорт та імпорт товарів, для яких використовується спеціальна система обліку у статистиці зовнішньої торгівлі, окрім загальної системи, що використовується для всіх товарів.

До спеціального експорту відносять:

1. національний експорт;
2. вивезення товарів після переробки під митним контролем;
3. націоналізовані товари.

Фізичний обсяг зовнішньої торгівлі – це оцінка експорту та імпорту товарів у незмінних цінах одного періоду (зазвичай, року), щоб отримати інформацію про рух товарів без впливу коливання цін. Загальний зовнішньоторговельний обіг, що включає експорт та імпорт всіх країн світу, може бути виміряний за формулою, а генеральна торгівля, яка враховує вартість транзитних товарів, також використовується у міжнародній статистиці [11, с.16].

Сальдо торговельного балансу, сальдо балансу послуг, сальдо балансу поточних операцій, індекси стану платіжного балансу, індекс «умов торгівлі», індекс концентрації експорту та коефіцієнт імпортної залежності – це узагальнюючі показники, які в сукупності відображають стан зовнішньої торгівлі країни з точки зору збалансованості її експорту та імпорту, ефективності та ролі в світовій торгівлі [8]. Розрахунковий баланс відображає співвідношення вимог та зобов’язань країни щодо інших країн на конкретну дату, незалежно від термінів платежів. Цей показник описує динаміку вимог та зобов’язань однієї країни до інших, але не може використовуватись для оцінки балансу торгівлі та інших міжнародних економічних відносин. Цю функцію виконує платіжний баланс.

Платіжний баланс описує співвідношення між сумою платежів, здійснених країною за кордоном, і надходжень, які вона отримала з-за кордону, протягом певного періоду (наприклад, рік, квартал, місяць). За методологією Міжнародного валютного фонду, платіжний баланс є систематичним переліком всіх економічних операцій, що були здійснені між резидентами даної країни та нерезидентами (резидентами всіх інших країн світу) за певний проміжок часу [22]. Сальдо (від італійського слова “saldo” – розрахунок, залишок) – це різниця між грошовими надходженнями та витратами протягом певного періоду часу.

Перерахування сальдо поточних операцій дає змогу визначити результат зовнішньої торгівлі країни, тобто перевагу експорту над імпортом або навпаки, а також визначити абсолютний розмір різниці між експортом та імпортом. Індекс “умов торгівлі” визначається як відношення експортних цін країни до її імпортних цін. У випадку, коли індекс розраховується для широкого спектру товарів, його визначають як співвідношення індексів експортних і імпортних цін, для чого потрібно визначити індекс експортних цін [12, с. 199]. Вищезазначені структурні показники міжнародної торгівлі описують товарні потоки експорту та імпорту залежно від їхньої товарної складової та регіональної спрямованості.

 

1.2. Аналіз попередніх наукових досліджень

 

Концепція меркантилізму (від італ. mercante – торгівля) була першою спробою теоретичного обґрунтування причин, напрямів та ефективності міжнародної торгівлі, а також розробки рекомендацій щодо зовнішньоторговельної політики. Ранній меркантилізм з’явився наприкінці XV століття і його ідеологами були У. Стаффорд [8, с. 161] (Англія) та Г. Скаруффі [7] (Італія). Основним принципом меркантилізму була доктрина “грошового балансу”, що передбачала нагромадження грошей шляхом вивезення товарів при забороні або обмеженні вивезення грошей.

З другої половини ХVІ ст. розвивалася теорія пізнього меркантилізму, яка була представлена Т. Меном (Англія), А. Серрою (Італія) та А. Монкретьєном (Франція). Основна ідея цього напрямку полягала в доктрині “активного торговельного балансу” [21]. Це означало, що багатство держави залежало від різниці між вартістю вивезених і ввезених товарів. Щоб забезпечити таку різницю, було запропоновано два способи.

По-перше, держава мала вивозити готові вироби, оскільки їх продаж приносив більше грошей, ніж вивіз сировини. Крім того, було заборонено ввозити товари розкоші. По-друге, головним способом була посередницька торгівля, що дозволяла вивозити гроші за кордон за рахунок купівлі дешевше в одній країні і продажу дорожче в іншій.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!