Курсова робота ” Проведення занять з розвитку мовлення з дітьми раннього віку “

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ У ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ У ПРОЦЕСІ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 

1.1. Особливості розвитку дітей раннього віку 

1.2. Особливості розвитку мовлення у дітей раннього віку в процесі ігрової діяльності 

1.3. Ігрова діяльність, як спосіб розвитку мовлення у дітей раннього віку 

РОЗДІЛ ІІ. РОЗВИТОК МОВЛЕННЄВИХ НАВИЧОК У РАННЬОМУ ВІЦІ 

2.1. Особливості розвитку мовлення у дітей від одного до трьох років 

2.2. Основні тенденції розвитку мови у дітей раннього віку 

2.3. Заїкання – різновид мовлення 

РОЗДІЛ ІІІ. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА 

3.1. Характеристика розвитку зв`язного мовлення дітей раннього віку (методика та результати константувального експерименту) 

3.2. Методика навчання дітей раннього віку складанню зв’язних розповідей за сюжетними картинками 

3.3.  Аналіз результатів дослідження 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

 

Актуальність дослідження. Проблема формування та розвитку мовлення дуже актуальне, оскільки саме в період формування мовленнєвих навичок закладається фундамент пізнавальної діяльності особистості. Без оволодіння всім багатством рідної мови неможливо всебічно розвивати особистість. Ушинський К. Д. писав, що рідна мова є основою будь-якого розумового розвитку і скарбницею всіх знань. Це основа мови, яка була закладена в ранньому дитинстві, і цей період займає важливе місце в подальшому розвитку особистості.

Ранній вік – це період підвищеної чутливості дитини до мови дорослого. Формування мови в цьому віці є основою всього психічного розвитку дитини. Якщо з будь-якої причини (хвороба, обмеження в спілкуванні) мовні навички дитини використовуються недостатньо, то подальший загальний рівень розвитку починає сповільнюватися.

Розвиток мови тісно пов’язаний з розвитком мислення у дітей. Мова розкриває процеси і наслідки мислення, і думки, сформовані мовою, стають краще зрозумілими і більш точними. За допомогою спостереження і мови дитина засвоює доступні їй факти життя. Мова – це засіб передачі дітям знань про природу, життя і суспільні явища.

Без мови розвиток аналітично-синтетичної діяльності дитини неможливий. Знайомитися з об’єктом за допомогою слів, щоб дитина вчилася розрізняти її особливості, розрізняти суть, узагальнювати об’єкти за їхніми загальними ознаками.

Ця складна аналітично-синтетична діяльність необхідна для успішної підготовки дітей до школи. Адже в школі необхідно вміти чути і розуміти слова вчителя, доповнювати висловлювання однолітків і використовувати як короткі, так і повні відповіді.

Тому я вважаю, що для того, щоб запобігти подібним проблемам, необхідно ретельно стежити за розвитком мови дитини та обов’язково з нею займатися.

Дослідженням даної теми займалося чимало вчених: Виготський Л. С., Єлагіна М. Г. (експериментально моделювала умови переходу до активної мови); Ельконін Д. Б. (висунув принцип усвідомлення предметних дій); К. Бюлер зробив відкриття флективної природи мовлення; Колюцький М. М., Кулагіна З. Ю., Поліщук В. М., Шаповаленко І. В., Штерн В. (зробив перше лінгвістичне відкриття) та інші.

Метою дослідження є визначення специфіки процесу розвитку мовлення у дітей віку від одного до трьох років.

Мета дослідження зумовила такі завдання:

1. виявити рівень розкриття проблем розвитку мовлення у психолого-педагогічній літературі;
2. охарактеризувати особливості розвитку пасивного та активного мовлення;
3. визначити вікові особливості дітей від одного до трьох років у контексті формування навичок мовлення;
4. виявити основні тенденції розвитку мови у дітей раннього віку;
5. охарактеризувати заїкання як різновид мовлення та шляхи його подолання.

Об’єкт дослідження – діти віком від одного до трьох років.

Предметом дослідження є визначення специфіки процесу розвитку мовлення у дітей віку від одного до трьох років.

Методи дослідження: метод логічного підходу, аналіз,  порівняння дозволили з’ясувати та уточнити  основні поняття дослідження, зробити теоретичний аналіз психологічної, лінгводидактичиої та педагогічної літератури з проблеми дослідження дозволили визначити педагогічні умови формування і розвитку зв’язного мовлення дітей раннього віку.

Гіпотеза: якщо використовувати систематично ігрову діяльність, зокрема ігри на слух, дотикові, зорові, смакові, то процес розвитку мовлення у дітей раннього віку відбуватиметься швидше і успішніше.

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ У ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ У ПРОЦЕСІ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1. Особливості розвитку дітей раннього віку

 

Ранній вік – це унікальний період розвитку дитини, який має багато особливостей. Цей вік характеризується швидкими темпами фізичного та розумового розвитку. У старшому віці не відбувається такого швидкого збільшення ваги і зростання дитини, інтенсивного розвитку її мовлення, рухів та інтелекту.

Інтенсивний розвиток теми пов’язаний зі швидким підвищенням працездатності дитячого організму. Водночас для дітей раннього характерна недостатня витривалість нервової системи. Чим менше дитина, тим коротший час пробудження і тим довше вона спить вдень. Порушення цих умов призводить до стомлення дитини, стомлення нервової системи. Суворе дотримання режиму забезпечує правильний розвиток і благополуччя дитини [1].

Незрілість внутрішньої системи в поєднанні з інтенсивним розвитком робить організм малюка вразливим, через що він часто хворіє. Завдання дорослого – берегти здоров’я дитини і зміцнювати організм: гігієна, харчування, прогулянки, загартовування водою і повітрям, масаж, гімнастика, забезпечення оптимальної рухової активності.

Для дітей раннього віку характерний тісний взаємозв’язок між фізичним і розумовим розвитком. Фізично міцний малюк активний, енергійний – активно сприймає навколишнє середовище.

Діти раннього віку мають нестабільний емоційний стан. Підвищена збудливість підкірки та слабкість регулюючих функцій кори головного мозку призводить до того, що відповідна реакція дитини на різні зовнішні збудники супроводжується яскравими емоціями. Найменше відхилення в повсякденному житті (несвоєчасний сон), неправильна організація ласк (відсутність спілкування з дорослими тощо), перебування поруч з іншими дітьми можуть призвести до зміни настрою дітей: одні збуджені, інші – пригнічені.

Настрій не тільки дорослих, але й інших дітей легко передається дітям. Вони чутливі до ставлення дорослих і болісно реагують на їхні численні заборони. Раннє формування позитивних емоцій, тісний емоційний контакт, що встановлюється між дитиною та дорослим з перших місяців життя, є основою для своєчасного та успішного розвитку особистості дитини.

Коли діти цього віку починають плакати, вони більше не бачать, не чують, безладно рухають руками і ногами. Коли вони починають сміятися, вони вскакують і плескають у долоні. Захопившись повзанням і хаотичним бігом, діти зазвичай не можуть зупинитися самі, їм потрібна допомога дорослих. Почувши заборону, вони не можуть відразу перервати свою діяльність на деякий час, щоб переключити увагу на щось інше.

Діти потребують руху, тому їм потрібно коригувати умови відповідно до своїх рухів. Перш за все, потрібен одяг, який не сковує руху. Оскільки кімната потребує вільного рухомого простору, необхідно правильно розставити меблі і розмістити іграшки. Потреба дітей в активних рухах задовольняється в умовах правильної організації прогулянки в різні пори року.

Діти втомлюються, повторюють одноманітні рухи і не можуть довго гратися з 1 іграшкою. Тому необхідно забезпечити їм зміну діяльності – обмеження активних різних рухів перешкоджає фізичному розвитку дитини і знижує її пізнавальну активність, самостійність та ініціативу [3].

Навички, яким навчаються діти, взаємопов’язані. Початок формування відчуттів, особливо зору і слуху, відіграє важливу роль у розвитку рухів рук, повзання, ходьби, а без своєчасного розвитку руху неможливий подальший розвиток предметної діяльності тощо.

Розвиток мови пов’язаний з розвитком рухової сфери дитини. Невеликі рухи пальців мають збуджувальний вплив на формування центру розмови. Діти раннього віку легко навчаються. Їх навчання включає в себе розвиток зору і слуху, мовлення (пасивної та активної), основних рухів, рухів рук, взаємодії з близькими дорослими і дітьми.

Доведено, що кора головного мозку дітей раннього віку володіє має ве­ликі компенсаторні можливості. Якщо поведінка дорослого є цілеспрямованою (навчальною), дитина може досягти високого рівня розвитку здібностей, які не можуть бути сформовані самостійно. Водночас для дітей раннього віку характерна нестабільність навичок. З цієї причини при роботі з дітьми планується повторювати заняття і закріплювати матеріали самостійною діяльністю.

Неможливо змусити дітей бачити, чути і запам’ятовувати те, що їм нецікаво. На заняттях з дітьми раннього віку використовуються дивовижні моменти у вигляді раптової появи і зникнення предметів. Тривалість занять залежить не тільки від віку і рівня розвитку дитини, а й від виду і змісту занять. Діти раннього віку легко відволікаються і реагують на незв’язані розмови, пересування групою тощо.

Слід мати на увазі, що правильна реакція дітей із затримкою розвитку не повинна вимагати від дітей швидкої реакції та зміни своїх рухів під час уроків.

Успіх у розвитку та вихованні дітей раннього віку залежить від таких умов:

• дотримання режиму, відповідного віку та індивідуаль­ним особливостям;
• систематичне проведення занять, розваг і свят;
• педагогічно-правильне управління самостійною діяльністю;
• створення спокійного ритму життя, доброзичлива атмосфера, стійкий емоційно-позитивний настрій дітей;
• емоційно-збагачене спілкування з кожним;
• педагогічні навички вихователів та їх прихильність до кожної дитини [3].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!