Реферат “Система міжнародного права”

ЗМІСТ

 

Вступ

І. Поняття та система міжнародного права

ІІ. Особливості взаємодії загальних принципів міжнародного права з нормами міжнародного права

Висновки

Список використаної літератури

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Сучасний глобальний світ знову перебуває на стадії переломного етапу. Непоодинокими є думки про зниження ролі та неефективність міжнародного права і, насамперед, його основоположних принципів. Міжнародне право сучасності розвивається як глобальне право людства, в якому держава вже не виступає як найефективніший та, тим паче, єдиний суб’єкт міжнародних відносин. Нове прогресивне міжнародне право – це не тільки міжнародний договір та звичай, все частіше новими регуляторами міжнародних відносин виступають сучасні джерела міжнародно-правового регулювання. Зростає роль міжнародних стандартів, резолюцій міжнародних організацій, а рішення органів міжнародного правосуддя набули неабиякого авторитету. Такі сучасні виклики зовсім не відправляють принципи міжнародного права на лаву запасних, лаву запасних, навпаки, саме в сучасному міжнародному праві його принципи набувають нового подиху та нових забарвлень.

У той же час, система сучасних принципів міжнародного права вказує на розширення їх кола та збільшення ролі інших, крім основних, принципів регулювання міжнародно-правових відносин сьогодення. Особливої ролі при цьому набувають загальновизнані принципи права, до яких усе частіше звертаються органи міжнародного правосуддя. Зазначене зумовлює обрання даної теми дослідження.

Об’єктом дослідження стали суспільні відносини, що виникають між суб’єктами міжнародного права.

Предметом дослідження слугує система принципів сучасного міжнародного публічного права.

Методи дослідження. Для досягнення мети та вирішення завдань використовувалися такі методи дослідження: теоретичні: вивчення й аналіз методичної, нормативної бази документів з метою уточнення понять тощо.

Проблемне поле. Протягом усієї історії існування і взаємозв’язків міжнародного та внутрідержавного права чи не найбільшу роль в їх взаємодії відігравали принципи права. Загальні принципи права виникають паралельно в міжнародному та внутрішньому праві. У національній і зарубіжній доктрині неодноразово стверджувалось, що загальні принципи права впливають на формування норм міжнародного публічного, міжнародного приватного чи наднаціонального права загалом. Не дивлячись на існуючі дослідження історії становлення принципів міжнародного права, питання їх формування та розвитку, впливу на міжнародні відносини вимагає переосмислення з сучасних наукових позицій.

Мета даного дослідження полягає у дослідженні основних принципів та функціонування системи міжнародного права.

Для досягнення мети роботи необхідно виконати наступні завдання:

• проаналізувати наукову літературу, яка стосується функціонування системи міжнародного права;
• сформулювати основні критерії визначення наявності принципу міжнародного права.

 

І. ПОНЯТТЯ ТА СИСТЕМА МІЖНАРОДНОГО ПРАВА

 

У 1945 р. було створено дійсно універсальну міжнародну організацію та визначено основні принципи сучасного міжнародного права. Саме у Статуті Організації Об’єднаних Націй містяться норми найвищої сили, порушення яких безумовно веде до порушення прав суб’єктів міжнародного права, а в певних випадках — і до загрози міжнародному миру та безпеці. З часу прийняття Статуту ООН виникли нові універсальні принципи міжнародного права, деякою мірою змінилось формулювання і зміст первинних принципів, закріплених у Статуті, але всі вони актуальні і в наш час, адже закріплюють основні засади міжнародного співіснування [8].

Якщо класичне міжнародне право за своєю суттю було суто міжнародним, то сфера дії сучасного міжнародного права значно розширилася. Сьогодні можна з упевненістю стверджувати, що міжнародна правова система не є винятковою прерогативою політичних лідерів, а є «найсильнішою» в цьому світі. Головним принципом демократичних держав, який задекларовано в їх основних законах, є принцип поваги прав і основних свобод людини. Відповідно на перше місце виступає людина, пересічний громадянин з його повсякденними проблемами. Вирішення цих проблем і становить по суті основне завдання не лише нашого національного суспільства, а й всього світового співтовариства. Безперечний і той факт, що саме міжнародне право може чинити певний вплив на визначення шляху подальшого розвитку світової спільноти. І це одна з особливостей і основних функцій міжнародного права – програмуюча функція міжнародних відносин і розвитку міжнародного права.

Термін «міжнародне право» на сьогодні є сталим і загальновизнаним, хоча науковці-міжнародники свого часу висловлювали сумніви щодо точності зазначеного терміну. Деякі з них вважали, що не можна назвати цю систему «міжнародною», і дійсно, по суті міжнародне право регулює насамперед міждержавні відносини, а не відносини між народами, якщо дослівно розуміти запропонований термін. Хоча суб’єктний склад міжнародного права не обмежується державами, саме вони є головними, первин­ними суб’єктами, без яких навіть існування цієї особливої системи немислиме [2].

Інші вчені не визнавали юридичну сутність міжнародного права. Вони вважали, що міжнародне право – це всього лише обговорення конкретної поведінки суб’єктів, а не система норм. У багатьох випадках у міжнародне право були включені конкретні соціальні, політичні або моральні норми. Це стало чітким аргументом для нігілістів, які заперечують юридичну природу міжнародного права. Однак, незважаючи на постійну звичність термінології, жоден із запропонованих альтернативних термінів не є широко поширеним, за винятком деяких країн. Однак навіть ці деякі винятки пов’язані з мовними особливостями цих країн [5].

Щодо визначення міжнародного права можна сказати, що як і будь-яка галузь права — це система норм, котра має на меті врегулювання особливого виду соціальних відносин, учасниками яких є передусім держави, а також деякі інші суб’єкти міжнародного права. На відміну від інших видів міждержавних відносин, у міжнародному праві нормам притаманна юридична сила, що передбачає особливий механізм дії цих норм, зокрема можливість застосування примусу. В цілому, міжнародне право – це особливий правовий механізм регулювання міжнародних відносин. Для того щоб зрозуміти особливості міжнародного права, доцільно провести порівняльний аналіз з національним правом. Дійсно, міжнародне право і національне право – це два окремих інститути, і відмінності між ними дуже важливі. При їх порівнянні можна виділити відмінності за такими критеріями: предмет, об’єкт, метод створення норм, джерела інформації, порядок обов’язкового застосування [2].

Таким чином, як вже зазначалося, основними суб’єктами міжнародного права є незалежні суверенні утворення – держави, міждержавні організації та інші суб’єкти. Питання про правосуб’єктність фізичних осіб є занадто спірним, проте кількість випадків, в яких фізичні особи є суб’єктами міжнародного права, з часом збільшується. Так, сьогодні приватна особа може подати позов проти держави. Основою для цього є визнання і зміцнення універсальних принципів поваги прав людини і основних свобод. Крім того, фізичні особи є повноправними суб’єктами таких областей міжнародного права, як гуманітарне право. Однак існують обмеження міжнародної правосуб “єктності фізичних осіб [4].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!